Часи «коротких бандерівських боїв» повертаються?

SambirWZ
161

Часи «коротких бандерівських боїв» повертаються?

Громадські лідери Самбора возвели екс-мера Тараса Тершовчина до рівня поважного визнання – свого представника при виконкомі – чи то з гумором, чи то для того, щоб Юрію Гамару насолити…

Резонанс від події – обрання представником громадських організацій при міськвиконкомі Тараса Тершовчина, і досі лунає. Ми обіцяли попереднього разу розповісти, як це сталося. І розповідаємо. Поголос про те, що екс-мер Тарас Тершовчин має стати “оком” громадських організацій в ратуші, котився певний час. І вірилося, і не вірилося… Але збулося.

Громадських організацій, які згуртувалися задля обрання свого представника у міськвиконком, було рівно стільки, щоб збори вважалися правдивими. Олександра Сумарук та Ольга Вачинич радили почекати, поки якогось іншого дня збереться більше люду, але товариство не було налаштоване так довго чекати. Вже й так втратили багато часу: спочатку міськвиконком не затвердив склад попередньої громадської ради з її обраним на той час Ігорем Нестораком, потім процедуру повернули до нульової відмітки і позаминулу неділю вийшли на фінішну пряму. Коли міськвиконком попервах не затверджував склад ради, було відчуття, що господар ратуші Юрій Гамар хоче, аби “оком громади” був хтось із його оточення… Чесно сказати, ліпше б тоді погодився на Ігоря Несторака… Але то вже історія, яку не повернеш. Недільне зібрання провадив рахувальник Володимир Гнатишин до найцікавішого питання: вибори лідера лідерів. Були кволі пропозиції обирати інших, але Тарас Іванович переміг навіть без програмного виступу та власної біографії, мовляв, і так всі знають… Біографія справді відома, єдине, що ми дізналися, то Тарас Іванович, за його словами, встиг за час відсутності при міській владі стати юристом – ми грішним ділом подумали, що юристом-практиком, але ні – є юридичний факультет. Коли факт обрання відбувся (лише Ольга Вачинич та Олександра Сумарук за нього не проголосували), Тарас Тершовчин розповів про митарства, які довелося пережити організаторам перед зборами. З ратуші секретар ради Юрій Дмитришин відповів громадським активістам, що в неділю у будівлі нема тих людей, які несуть відповідальність за збереження майна, а тому пустити активістів не можуть. Натомість зал надали у “білому домі” (ну, якби і там відмовили, то конче знайшли б собі ще щось). Попри те, що пан Тершовчин на початку  переможної промови сказав, що налаштований на співпрацю з діючими владоможцями, розповідь про пошук місця зустрічі переконала у тому, що міцних обіймів не буде. Але може то тільки наше враження… До відома міських урядників: громадські активісти нічого в “білому домі” не знищили. Запрошували на зібрання і самого Юрія Гамара – ну, щоб солідніше було, але той не прийшов. Далі новообраний розповів про те, про що розповідав уже не раз, двічі балотуючись у мери після своєї короткої каденції та вимушеної відставки. Якби відомий нам народний депутат не вчинив “провокацію”, то ми, за міркуванням пана Тершовчина, мали б уже очисні споруди і Самбір розвивався б, мали б завод на 2 тисячі робочих місць, цілодобову воду зі станції третього підйому води… Все зводилося до того, що його наступники, м’яко кажучи, не були такими активними, як, наприклад, він… Щоправда, нам нелегко було сягнути лету думки Тараса Івановича, бо його обрали активісти не мером, а просто своїм представником при виконкомі… А ще у нас будуть прес-конференції і екс-мер розповідатиме усім про усіх, у тому числі і про журналістів – за час своєї вимушеної відпустки в політиці він багато чого дізнався… Взагалі, смію нагадати, що Самбір свого часу відмовився від послуг Тараса Івановича, але тішимося тим, що незважаючи на розмаїті житейські перипетії, він не втратив оптимізму, готовий до “коротких бандерівських боїв”, свято вірить у власну непогрішність, упевнений в житті і палаючий бажанням змінити Самбір. Не кожен зумів би так… Будучи людиною культурною (мені так здається), я не став питати, на якій стадії зараз його давні кримінально-судові справи? Зрештою, це нікого уже не цікавило та й інцидент з імовірним хабарем екс-меру після одинадцяти років не тримає жодної актуальності. В нас після того вже стільки було корупції на владних олімпах, що Тарас Іванович на цьому фоні виглядає геть невинним.

Судячи з того розмаху, з яким Тарас Тершовчин очолив громадську раду при виконкомі, ми запитали, чи не домагатиметься він кабінету у ратуші? Володимир Гнатишин з гумором відреагував на моє абсолютно серйозне запитання і додав, що бажано той кабінет, в якому сидів… Тарас Іванович з притаманною йому ділови-тістю зіслався на Постанову Кабміну про такі громадські обєднання і повідомив, що влада зобов’язана надати йому не тільки кабінет (може бути і поза стінами ратуші), а й оргтехніку, канцелярське причандалля. Ми сумніваємося, що Юрій Гамар буде таким добрим – якщо не дав сесійну залу ратуші для другого пришестя Тараса Івановича, то конче не купуватиме йому заточені олівці… Взагалі, Юрію Петровичу не позаздриш, бо у нього при змарнілій керівній команді міста буде дуже багато контролерів. Якщо вступить у свої права Володимир Кульчицький, який розробляв Статут громади і може стати її лідером, якщо контролювати виконком буде Тарас Тершовчин, то пану Гамару буде непереливки. В Самборі від політичних емоцій і без пана Тершовчина було і весело, і сумно…

Станом на початок тижня, як нам стало відомо, Тарас Тершовчин ще не приходив до ратуші заявляти про свої нові владні права.

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар