Самбірська міська громада уже має «Свідоцтво про народження» – власний статут
Статут територіальної громади прийняли у першому читанні! “Знак оклику” у цьому місці потрібний на знак радості…
Цю тему активісти лобіювали ще за часів попередньої каденції, напрацьовували тексти, радилися, консультувалися і аж тепер документ внесли у міську “парламентську” залу. Доповідав депутат Володимир Кульчицький. Мушу віддати йому належне. Він хоч історик за фахом, але було відчуття, що насправді юрист. Мабуть, ніхто крім нього, так скрупульозно не працював би над статутом. І доповідав він дуже довго, хоча зал, як мені здалося, був далеким до усього, про що розповідав Володимир Богданович. Це нагадало мені університетського професора, який дуже любив Лесю Українку і міг сам собі розповідати про неї цілу пару, але студенти зовсім не слухали і ця обставина його аніскільки не дратувала… Тим не менше, у депутатів почали виникати деякі питання, навіть суперечки. Дещо тлумачив юрист ратуші Михайло Янів і, щоб не загострювалася ситуація, обранці ніжно проголосували за статут громади в обмін на обіцянку допрацювати документ. Під час слухання цього питання, я поводився більше як студент на лекції про Лесю Українку, але коли “включався”, то розумів, що статут – настільки поважний документ, що коли він запрацює, то і мер, і самі депутати будуть в ратуші непотрібні, бо головними владними мужами міста стануть 25 представників громади на чолі зі своїм керівником. Зрештою, пан Кульчицький так і твердив: найвищий орган влади – це громада, а мер з обранцями – лише менеджери, яким громада довірила тимчасово собою покерувати.
Роман ПОГОНИЧ.