А «Високий Замок» напише, що Тарас Копиляк зареєструвався на «біржі»? Напише!
Це питання щиро турбувало читачів останнім часом… Але спочатку про інше. Не так давно ми писали приблизно за цією ж “схемою” матеріал з участю народного депутата “Суслова і ліс”. Подали її міркування з приводу Старосамбірського “Галсільлісу” – крадуть, та точку зору керівників обласного “Галсільлісу” , а розумний читач нехай сам робить висновки…
Проте у соцмережах окремі дописувачі, ймовірно, шанувальники народної депутатки Ірини Суслової, зрозуміли, що газета стала на захист крадіїв лісу. Ми не захищали ні пані Суслову, ні лісівників, а передали дві точки зору. Адже не тільки парламентар має право на свої міркування, а й ті, кого вона у чомусь звинувачує. Раджу припинити будь-які суперечки: хто краде ліс, а хто його любить… Я уже пропонував на сторінках газети, коли лісова тема набридла, – давайте закриємо Старосамбірські лісомисливське господарство та “Галсільліс”, відправивши людей на “біржу”, заразом оголосимо поза законом усі пилорами і нікому не дамо права гілочки з лісу вивезти. І тоді все стане на свої місця – ніхто не буде красти і піаритися на боротьбі з крадіями. Знаєте, якою була реакція на пропозицію? Більшої дурні не читали! Отож, вигідно різати, виконуючи плани, вигідно попри це щось приховати, вигідно людям тнути собі деревину на дрова чи на продаж після обробки на пилорамах… Вигідно на крадіях піар провадити… А ще за багато років лісової теми мені ніхто не дав відповідь на банальне запитання: чому на Старосамбірщині, коли заходить мова про лисі гори, звинувачують “Галсільліс” і мовчать про державний лісгосп?
Даруйте за такий розлогий вступ, бо мусили відгукнутися на першу серію публікацій “Суслова і…” Гадаємо, треба сказати і про саму народну депутатку, яка останнім часом стала популярною, бо її виключили з партії “Воля” за передачу картки для голосування депутатові іншої партії. Ми подумали, що коли б передала картку однопартійцеві, то такого галасу не було б, але міжпартійні “транспортування” голосу виглядають настільки дивно, що партія “Воля” не захотіла бачити пані Ірину у своїх рядах… Це перший в історії парламенту випадок, коли депутата виганяють з партії за неперсональне голосування. Раніше її виключили з фракції “Самопоміч” за голосування за кандидатуру генпрокурора Віктора Шокіна, а перш, ніж стати депутатом, Ірина Суслова була помічником колишнього “регіонала”, депутата місцевої ради Дмитра Войцеха, зазначає Інтернет.
Цілком логічно, коли ми написали про “Суслову і ліс”, люди перепитували, що вона має до нашого регіону. Сказати чесно, нічого не має, хоча як народний депутат може уболівати за будь-який “шматочок” України. Але пані Ірина активно підтримувала на місцевих виборах однопартійців з “Волі” на наших теренах, у ніч “народження” нового мера Самбора Юрія Гамара була тут і щиро раділа. Не губила стосунків з самбірською “Волею” і пізніше. Подейкують, помічники нардепа Суслової допомагали новій міській владі спинатися на ноги. Більше того, пані Ірині міська влада готувала місце для приймальні народного депутата. Юрій Гамар заперечив те, що їй вділять кабінет у ратуші, але ствердив, що кімнати будуть у приміщенні колишнього першого жеку поруч з кімнатами приймальні нами обраного нардепа Андрія Лопушанського. Тобто, робимо висновок, Ірина Суслова не просто так полюбила наш край, можливо, планувала йти до парламенту на наступних виборах супроти найближчого сусіда по приймальнях – нардепа Лопушанського… Але, міркуємо, після того, як пані Ірину колеги-однопартійці на такому високому рівні вигнали з партії, балотуватися від “Волі” уже не буде, як і не пасує місцевим “волівцям”, згідно з канонами партійної дисципліни, її підтримувати. З відходом пані Суслової з цієї політсили надійна опора місцевої “Волі”, схоже, похитнулася.
Однак перед тим, як за пані Іриною зачинилися партійні двері, устигла опублікувати на сайті “Гал-інфо” повідомлення про те, що колишній міський голова Самбора Тарас Копиляк зареєструвався на “біржі праці”. Мотив публікації зрозумілий – треба переконати громаду Самбора у тому, що вона зробила правильно, не обравши Тараса Васильовича (такого-сякого), а обравши Юрія Петровича, який йшов за підтримки “Волі”. Признатися, новина про “біржу” шокувала багатьох, бо Тарас Васильович людина самодостатня, до обрання мав успішну фірму. За логікою обивателя, після того, як закінчилася каденція, він мав би чемно повернутися на попереднє місце праці… Ми попросили пана Копиляка прокоментувати ситуацію і він лише зазначив, що це його Конституційне право: після завершення каденції стати на облік у Центрі зайнятості.
Вирішили без нього поцікавитися цим правом, хоча, за законом, він міг ще півроку не працювати, а отримувати щомісяця середній заробіток у міській раді, але на таке не пішов і зекономив для Юрія Гамара майже 50 тисяч гривень. Цим правом, до слова, скористався один з голів районної ради на наших теренах і, хоч в раді не працює, але гроші отримує. Такий закон.
Пані Ірина кепкує собі з того, що “після виборів колишній міський голова був у відпустці, потім на лікарняному… А потім “швидко зорієнтувався і став на облік в Центр зайнятості. Тепер безробітному екс-меру будуть шукати роботу на “біржі праці”. Тарас Васильович вже записався на курси молодих підприємців при Центрі зайнятості. Як повідомляють місцеві жителі, після закінчення курсів пан Копиляк хоче претендувати на отримання грошей на розвиток бізнесу, орієнтовна сума близько 60 тис. грн. І швидше за все, йому будуть виплачувати одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності, хоча він є бізнесменом і бізнес його процвітає в Самборі”. Далі народна депутатка, посилаючись на декларацію про доходи пана Копиляка, перераховує його статки. “Прикрим є факт, – цитуємо далі, – що людина, яка потребує реальної фінансової допомоги від держави – отримати її майже не має можливості, а ті, хто ще не понесли відповідальність за зловживання та фінансові махінації – можуть і далі займатись бєспрєдєлом”. Народним депутатам можна писати все, що заманеться: взяла і звинуватила колишню владу у “зловживаннях” і “махінаціях”, запідозрила у майбутньому “бєспредєлє” і все це з на-дійного джерела – “як повідомляють місцеві мешканці”. Щонайменше, дивним виглядає її міркування з приводу того, що “людина, яка потребує реальної фінансової допомоги від держави – отримати її майже не має можливості”. Сусловій з Києва видніше, що робиться у Самборі?
Як би це парадоксально не звучало, але навіть заможній колишній мер опинився на “біржі” не стільки тому, що має Конституційне право, а тому, що коли опиниться на власній фірмі, то потрапить… під відповідальність за корупцію. Хто такі закони пише? Народні депутати, які забувають, що пишуть. Цитуємо 26-у статтю антикорупційного закону “Обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування. Особам, уповноваженим на виконання функцій… місцевого самоврядування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій… місцевого самоврядування, забороняється:
протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами – підприємцями, якщо особи (колишні владні мужі) протягом року до дня припинення виконання функцій… місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців”.
На хлопський розум, фірма “Ліля”, генеральним директором якої був пан Копиляк, мала фінансові стосунки з міською владою і до початку каденції міського голови, і під час каденції фірма виконувала замовлення ради. А тому Тарас Васильович не має права повертатися на керівну посаду у свій колектив протягом року. Нам стало відомо, що він лише зареєструвався у Центрі зайнятості, жодних грошей не брав, на науку зі створення підприємства не записувався і виплат не отримував. Більше того, на самбірській “біржі” зареєстровані ще два колишні міські голови і один колишній голова РДА, але ніхто собі з того трагедії не творить. Чому тема Копиляка стала сенсацією, зрозуміти не важко.
Роман ІВАНЧУК.