«Ліпше б завод на 500 робочих місць збудували»

SambirWZ
657
У попередньому спецвипуску ми надрукували матеріал про те, що в Нижанковичах поляки нарешті починають будувати міжнародний пункт пропуску. Подія відбулася на рівні голови Львівської ОДА Максима КОЗИЦЬКОГО – значить, подія авторитетна. Ну, так сталося, що саме йому довелося бути на врочистостях, хоча це питання більше двадцяти років пробивали інші владоможці.

Але як тільки публікація потрапила у соціальні мережі, з’явилися коментарі, загалом позитивні, хоча були й іншого ґатунку, наприклад, навіщо тішитися від того, що відкриваються ще одні «ворота» у Європейське рабство для наших земляків. Або – ліпше б за ці кошти збудувати завод на 500 робочих місць… Ми не могли не відгукнутися на ці міркування, які, певна річ, у чиїхось головах мають право на життя. Увесь світ горнеться до відкритості, тільки ми чомусь хочемо сидіти у власній шкаралупі. Повірте, ніхто не проти, щоб у Нижанковичах був завод на півтисячі робочих місць, але робочих рук просто нема. Наші люди уже не хочуть працювати за ті гроші, що платять тут, а тому воліють покидати домівки і за ту ж працю отримувати в рази більше там. Це недобре, але це реалії нашого життя. Я часто наводжу цей приклад – колись тодішній голова ЛОДА Олег СИНЮТКА приїжджав на Старосамбірщину представляти нового намісника Президента. Новий, аби виглядати пристойно, сказав, що усі зусилля буде докладати для того, аби сюди прийшов інвестор і задіяв виробництво. Олег Михайлович слухав-слухав, а потім обірвав словесну браваду. Ніякий інвестор не прийде зі свої капіталом у 30-кілометрову від кордону зону будувати завод, бо нема для кого. На жаль, це правда, навіть ті підприємства, які колись були на гірських теренах, і то перестали існувати, в тому числі, і через відсутність робочих рук. А Польща, громадяни якої так само їдуть глибше в країни Євросоюзу, відриває нашим землякам пільгові перетини кордону та пільги під час працевлаштування. І люди точно поїдуть – гляньте у соціальні мережі і побачите масу пропозицій працевлаштування. Пропозицій українських підприємств обмаль. І яка різниця, чи поїдуть краяни у Польщу через «Смільницю», «Шегині» чи «Нижанковичі».

Є у міжнародних пунктів пропуску і другий бік медалі. Люди легше зможуть потрапити за кордон, щоб пізнати ліпше чужі краї, щоб оцінити їхній стиль життя, вивчити їхній досвід. Є можливість розвитку туризму – це те, чим живе увесь світ, тільки ми чомусь зациклені… Що в цьому зле? Території біля пунктів пропуску стають багатшими, бо люди, подорожуючи за кордон, так чи інакше здобувають якісь статки. Та навіть якщо взяти до уваги той факт, що у Нижанковичах і біля них відремонтували, або ще відремонтують наші дороги, то треба тільки плескати.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар