«Нульовики» ажіотажу не створювали

SambirWZ
89

«Нульовики» ажіотажу не створювали

Маю якесь таке дурнувате відчуття, що тільки у нашій державі державотворці можуть придумати такий закон, що ті підприємці, які у силу різних обставин, спочатку відкривши підприємницьку діяльність, потім не дали їй ради і здають нульові звіти, мають уже з початку року платити більше сімсот гривень у місяць.

Але навіть не помісячно, а відразу наперед за цілий квартал. Тобто, множте суму утричі… Президент підписав цю норму акурат перед новим роком, міркуємо собі, тому, щоб “нульовики” не встигли вчасно знятися з реєстрації. Іншими словами, держава каже, що навіть якщо ви нічого не заробляєте, все одно платіть… Відчуття таке, що, збільшивши зарплату до 3200 гривень, що наповнюючи бюджет казна-яким чином, з голого знімають ту сорочку, якої у нього взагалі нема. Вибачте за відвертість, але це нагадує історичний 1932-1933 роки, коли у селян забирали останні зернини. І ще раз вибачайте, таке враження, що опиняємося на грані виживання.

Ми зателефонували в останні дні минулого року до керівника Самбірської податкової Ігоря Малецького з питанням: чи є у нас ажіотаж на тему зняття з підприємницької діяльності? Виявляється, податківці уже місяцями-роками борються з “нульовиками”, мовляв, не провадите бізнесу, не маячте у податковій чи інших структурах типу Пенсійний фонд, статистка, “біржа праці”. І ця боротьба дала свої плоди. Ті, як складали “нульові звіти”, чемно виходили на волю ще раніше. Станом на кінець року, були окремі підприємці, які знімалися з реєстрації, проте ажіотажу у податковій не відчули.

Уряд лякає маленький бізнес тим, що коли упіймають на роботі якогось нелегала, то роботодавець заплатить великі суми штрафу. Безумовно, ми за те, щоб податки платили усі, щоб усі були у рівних умовах, проте малий і середній бізнес ледь на ладан дихає. Тому, якщо їм доведеться офіційно влаштовувати працівників, то вони просто не виживуть. Залишиться єдиний варіант: або людей проганяти, або переводити їх на півставки. Так уже тепер кажуть. Зрештою, рік у який ми вступили, мало радісного віщує. Залишається сподіватися, що ми вже настільки загартовані, що і ці біди переживемо. Жили ж якось раніше…

 

Роман ПОГОНИЧ.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар