Як східняки у Хирові Тризуб «намалювали»

SambirWZ
217

Як східняки у Хирові Тризуб «намалювали»

Коли до перону старенького хирівського вокзалу під’їжджав потяг аж з 11 вагонів (для містечка це сенсація, бо хто туди так масово їде) і прозвучав Гімн України, у мене чогось сльози на очі навернулися. У передчутті чогось особливого… Не стримував емоцій і тоді, коли з вагонів почали виходити школярики – діти з Донецької та Луганської областей, які уже відвідали Київ, Львів і дійшла черга до Хирова.

Я знав, що більше п’ятисот людей, зібраних в одному місці, – це багато, але не знав, що так багато. Вони з вокзалу йшли і йшли нескінченною вервечкою до колишньої військової частини на незвичайне дійство. Потягом дружби “Схід і Захід – разом” заопікувався народний депутат України Андрій Лопушанський, який потім зізнався журналістам, що столиця – це добре, Львів – також, але ж Хирів – то майже крайня точка України. І гріхом тут не побути… Знаєте, це так просто написав собі п’ятсот дітей – і крапка, а насправді: яку ж то треба мати мужість організаторам, щоб забрати у батьків їхнє чадо і повезти усією Україною. Видно, страх перед імовірними труднощами значно менший, ніж перед бажанням об’єднати нашу Україну, об’єднати духовно… Такі поїзди дружби у нас мали курсувати ще з початку дев’яностих років і тоді б не мали на сході того, що маємо зараз. Ми, на жаль, втратили ціле покоління, але добре, що хоч тепер почали показувати дітям Галичину, якою їх, ймовірно, колись лякали.

Усі величезним гуртом прийшли на територію колегіуму і мені у якомусь місці стало страшно від того, як усіх цим дітей воднораз пригостять сніданком. Але, судячи з усього, увесь штат закладу, як і помічники-консультанти Андрія Лопушанського, волонтери, упоралися на відмінно. Один з помічників нардепа Іван Грись зізнався, що більшість його колег перед тим ніч майже не спали… Поки діточок частували, Андрій Лопушанський влаштував прес-конференцію і ще раз розповів, навіщо він це робить уже третій рік поспіль, щоразу збільшуючи кількість подорожувальників. Уже наступного Різдва привезе до тисячі дітей, а влітку у Хирові планує відпочинковий спортивний табір для наших дітей та дітей зі Сходу. А ще він пригадав, як возив юних східняків у ПАРЄ і там діти, спілкуючись з європарламентарями доброю анлійською мовою, розповідали їм про страхіття війни на Донбасі. Одна справа, коли політики чують про це від політиків, а зовсім інша – від дітей. Торік ми питали у керівників делегації, чи не страшно було дітям на Бандерівщину їхати, а батькам – їх відправляти. Відповідь почули приблизно таку: цих дітей брехня уже не бере. Тому цього разу  не ризикнули про щось таке випитувати. А хлопці й дівчата, поснідавши, з задоволенням забавилися у сніжки і заспокоїлися лише тоді, коли побачили два справжні дитячі вертепи. Це незвичне для них дійство, вони і слухали,і знимкували, одне слово, море вражень.

А потім сталося те, заради чого приїхали у Хирів і заради чого вночі перед тим випав глибокий сніг. Хтось намалював на білому “полотнищі” величезний Тризуб, потім хтось акуратно розчищав контури майбутньої фігури, а вже тоді уся дітвора, у тому числі і хирівська, увійшла всередину і відтворила своїми постатями грандіозний Тризуб. Взялися за руки, заспівали Гімн. Навмисне прибула поважна представниця Книги Рекордів України і зафіксувала, що такий витвір з такою кількістю дітвори потягнув на рекорд. У довжину  мав 62 метри, у ширину – 34. Над дітьми політав дрон, щоб все це зафільмувати зверху і залишити спогад для нащадків. Дуже символічно: діти зі Сходу в Галичні намалювали собі Герб Держави! Єдиним відчайдушним репортером, який ризикнув вилізти на третій поверх будівлі, щоб усе це зазнимкувати, був Микола Сенейко зі Самбора. За його словами, вгору ще якось вибрався, а от самотужки злізти було дуже складно. Тим не менше, його фото стало надбанням соціальних мереж і ризик для життя від того став цілком оправданим.

Можна було б поставити крапку з почуттям виконаного обов’язку перед читачем, але надто муляв душу той факт, що на таку поважну та історичну подію представники команди Андрія Лопушанського не запросили керівників району Тетяну Терлецьку та Ігоря Жука. Ніхто собі з того трагедії не творив, але прикро, що навіть така подія не здатна була об’єднати місцевих політиків, яким же разом працювати…

 

Роман ПОГОНИЧ.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар