ЗА «СМІЛЬНИЦЮ» ОБРАЗЛИВО…
Руки митників, притулені до стіни, більше нічого не братимуть?
Я не частий гість на українсько-польському кордоні, гендлювати не вмію і взагалі, відчуваю себе принизливо на митниці, бо на тебе дивляться, як на потенційного контрабандиста, хоча за усі попередні роки, коли ще пересікав кордон з поважними делегаціями, провіз дві пляшки горілки і два блоки цигарок, а у Польщі не знав, що з цим робити. Коли ж виміняв на злоті, то не знав, що купити… Ну, не дано провадити транскордонний бізнес.
Але коли минав кордон з поважними панами, то нас, як правило, не “трясли”, але при в’їзді на митницю бачив, як спочатку зупиняли прикордонники. Це було потішне дійство. Ми не виходили з автівки, натомість голова прикордонника влізала у салон і казала нам “Добрий день”. Ми ввічливо відповідали. Враження, що нас обсервували на предмет, чи ми не негри і не азіати. Але з машин, які проходили ту ж процедуру, помічав, що вилізала рука, у якій було п’ять гривень. На той час сума не була ні великою, ні малою – так собі. Але мені попутники пояснили, що то зовсім не хабар, це такий собі знак ввічливості. Ну, стоять прикордонники – місцеві хлопці, або мерзнуть, або пітніють у спеку – і це їм невеличка інвестиція. Хоча, судячи з черги машин, не погоджувався, що інвестиція мала. Кажуть, але ми не віримо, що прикордонники здобували собі кличку “п’ятка”.
Тепер про міжнародний пункт пропуску “Смільниця” у Старосамбірському районі. Інтернет останнім часом почав рясніти повідомленнями про те, що затримують на хабарах митників. Суми віддяк шокують, але обиватель сприймає такі новини уже звикло. Звикли ж бо давати хабарі, брати хабарі – і це недуга, яку суди на лікують. От недавно, вибачте, що відхилився від теми, судили за хабар представника тюремної сфери і, що думаєте, сів до цюпи? Ні, “відкупився” штрафом. Штраф – це покарання, але його можна сплатити, потрусивши колишні запаси, чи взявши кредит. Поки хабарники не будуть потрапляти у зону з конфіскацією майна, а закон буде поблажливим, до того часу будемо звикло давати хабарі, а вони не менш звикло брати.
Так ось, на “Смільниці” минулого тижня сталася надзвичайна подія і про неї повідомив не будь-хто, а військовий прокурор України Анатолій Матіос. Судячи з рівня інформатора, ця справа нашим митникам-хабарникам просто так не минеться. Працівники Управління СБ України у Львівській області спільно зі слідчими ГУ Національної поліції у Львівській області, за процесуального керівництва військової прокуратури Львівського гарнізону (потужне товариство!) під час отримання чергового хабара у розмірі 25 тис.грн. затримали зміну (3 особи) митного поста “Смільниця”. Гроші неодноразово і систематично вимагали у підприємця, який ввозив дрібні партії товару з Польщі. Підприємців через цей пост їде немало… Але лише цей чоловік звернувся до СБУ. Слідство відпрацьовує версію причетності до вчинення злочину керівництва митного поста.
Деякі деталі. Під час обшуків, як розповів військовий прокурор Львівського гарнізону Владислав Савинець, у них (митників) вилучили 25 тис. грн. Вдома у одного з посадовців знайшли ще 40 тис. грн., походження і законність яких з’ясовують. Зі слів військового прокурора, стежити за митниками почали у січні після того, як до СБУ звернувся підприємець, у якого вимагали гроші. “За кожен автомобіль із побутовою технікою митники вимагали 100 доларів. За ці гроші обіцяли не створювати штучних перешкод, не проводити поглиблений огляд”, – наголосив Владислав Савинець, додавши, що підприємець не перевозив жодних заборонених предметів та мав дозволи на товар. Упродовж 2 місяців саме ці троє митників отримали 1000 доларів. Як зазначив військовий прокурор, усі вони – львів’яни, які понад 10 років працювали на митниці. Нехай не образиться пан прокурор, але додамо і своє: це ж скільки грошей треба витрачати митникам, які мешкають у Львові, а працюють на “Смільниці”. Ну, явно електричками чи на перекладних маршрутках не їздили…
Правоохоронці пов’язують більшу кількість затримання митників з хабарами не тим, що побільшало фактів, а тим, що люди частіше почали звертатися до правоохоронців з такими скаргами, бо навчилися їм довіряти.
А “Смільниця” у нашому розумінні була дуже чемним і чесним місцем перетину кордону, бо таких повідомлень раніше не було. Але, виявляється, і наші не ликом шиті… Якщо вірити військовому прокуророві, що то не одноразова акція отримання хабара, то, мабуть, до усіх бід Старосамбірщини – крадіжки лісу, наприклад, треба додавати і побори з наших земляків на кордоні…
А тим часом, Олег Синютка, голова області, очевидно, після інциденту на “Смільниці”, запропонував: “Ті, хто пройдуть поліграф, залишаться, решта – будуть шукати іншу роботу. Запропоную керівнику ДФС України Роману Насірову дозволити провести такий експеримент на Львівщині і пропустити через детектор брехні митників”. Ініціатива губернатора потішна, але, не дай Боже, взагалі без митників залишимося…
Коли багаторічний голова Старосамбірської районної ради Володимир Горбовий у дев’яностих роках започатковував будівництво “Смільниці”, то хотів, щоб всім людям з цього закутка жилося краще, а не лише заїжджим митникам за рахунок кишень земляків.
Роман ІВАНЧУК.