Усе просто: щоб вигідно продати завод, треба було «відселити» вояків АТО

SambirWZ
34

Усе просто: щоб вигідно продати завод, треба було «відселити» вояків АТО

Легендарні і оспівані в Самборі два гектари землі, які спочатку попередня влада виділяла для проблем воїнів АТО поблизу колишнього цукрового заводу… Уже тоді пішов з певних кіл галас, мовляв, не треба ці два гектари зачіпати – нехай залишається для промислової зони, бо прийде інвестор і ніде йому буде свої заводи будувати.

Було навіть звернення у суд з приводу того, щоб земля залишилася для майбутніх промисловиків, потім заяву зі суду підприємець забрав, потім змінилася влада. Зрештою, ми навіть не знаємо, чи спочатку мінялася влада, а потім заяву забирали, чи навпаки… Знаємо достеменно, що міський голова Юрій Гамар мав розмову з воїнами АТО і переконував їх (і переконав), що там нездале місце під хати, що там буде завод гудіти, біля траси машини важкі їздити… Воїни погодилися, заяви переписали на інші ділянки і нарешті всім стало добре…

Але ми підозрювали, що аргументи, якими влада “нагнула” вояків, хоч і містять елементи благородства, але щось тут зарито таке, про яке не дуже говорили. Точніше, говорили, але десь “на кухні”. Та недавно, коли в ратуші зібралися депутати просто так поспілкуватися і намітити щось на майбутнє, один обранець не втаємничував того, що поруч з двома гектарами є завод, який, за деякими даними, належить його родині. Є покупець, який хоче завод купити, але хоче ті 2 гектари землі для розширення виробничих площ, бо інакше навіщо купувати? Для того, щоб оборудка була фінансово вигідною, інвестору і слід було запропонувати цю землю, можливо, на правах оренди. І ось збулося – землю “почистили” від претензій вояків АТО і депутат розповів колегам про нового інвестора. А ми підозрюємо, що вся та катавасія із зміною пляців для вояків і творилася виключно тому, щоб пан депутат вигідно, найперше для міста, продав своє підприємство. От за що ми уважаємо нинішню чесну владу, то за те, що вона чесно про себе говорить.

Мабуть, так само вилізе колись на світ Божий і інша правда. Вболівання за збереження промислових зон не скрізь однакове. Подейкують, один депутат чи хтось там інший, наближений до ратуші, не проти відкупити частину сільгосптехніки, щоб там зводити котеджі. То навіщо в сільгосптехніці нищити готову промислову зону, якої так не вистачає? Чи не тому, що в одному місці в обраних одні інтереси, в іншому – інші.

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар