Автозупинка, яка «продає» газоблок з ракушняка, та бордюри, які випробовують лихачі
Самбірянку пані Лесю знаю давно, як напрочуд порядну, чесну християнку, тому, як тільки вона переступила офіс “Високого Замку” зі словами “Мене вже шляк трафляє”, я зрозумів, що сталося щось надто неординарне. Не знаємо, наскільки це справді може роздратувати, але тут попало на людину, яка небайдужа навіть до такого дріб’язку, до якого усі давно звикли…
Пані Леся мешкає у мікрорайоні МРЕВ і там є дві зупинки. Одну свого часу розмальовував самодіяльний художник з Калинова, який уже помер, але його орнаменти і досі живуть. А іншу – діти, які поруч мешкають – самі збирали гроші на фарби, розмальовували і від того отримували задоволення. Проте, ті, які хочуть щось продати чи купити, найняти на роботу, абсолютно нецікавими є ці радості, бо вони пообліплювали зупинки своїми оголошеннями та рекламами. Причому, твердить наша читачка, якби ж то тільки легенько почепили, а то ж ліплять клеєм, який потім зубами треба віддирати, і то безуспішно. І псують такі “бізнесмени” вигляд зупинок, нищать чужу працю. Потім пані Леся додала, що нехай би ліпше давали свої оголошення та рекламу у “Високий Замок”, було б більше користі і більше людей прочитало б… А то тратять люди гроші на друк, потім ходять розвішують або платять дітям за цю послугу. Взагалі, ми розуміємо почуття самбірянки і розділяємо її “шляк трафляє”, бо то скрізь, не лише у Самборі, є ця хвороба. Кликати до совісті, здається, марна справа, але ми уже пробували це зробити.
Взагалі, свого часу ми вже піднімали цю тему. Більше того, пробували телефонувати до стовпових рекламодавців, хотіли присоромити, але все закінчувалося банально: це не ми вішали, це ми “вішальників” замовляли… Багато людей послуговується електричними стовпами – це теж неґонорово. У сусідній Польщі, куди всі дружно їздимо, ніхто собі не дозволяє використовувати паркани чи опори. А уявіть собі, як нелегко двірникам зривати реклами зі стовпів, які обмотані товстим скотчем. Мають жінки спеціальні гаки і деруть… Марудна то робота. Може й справді настав час поважати і місто, і себе у цьому місті. От не повірите, я б у житті не зайшов у банк, який на стовпах пропонує свої послуги. Але банкіри до того рівня уже опустилися…
Продовжимо тему шанобливого ставлення до людського добра і чужої праці. Підприємець Андрій Мандзяк зателефонував до редакції та повідомив: його фірма встановлює плитку попри бордюри. Зокрема – на вулиці Шевченка – разом з Онуром роблять трасу привабливою. Проте, одного разу, твердить пан Андрій, якийсь КАМАЗ просто вилетів на ті бордюри, зрушивши їх з місця. Наступного дня майстрам слід було переробляти… Інший випадок – якісь, очевидно, п’яні водії, гнали по Шевченка з такою швидкістю, що гальмівний шлях, який відбився на асфальті, – 20 метрів. І так само стрибнули на бордюри. Андрій Мандзяк як член міськвиконкому, адресував свої претензії і місцевій поліції, мовляв, нехай дивляться за дорожніми лихачами.
Роман ІВАНЧУК.