Бездепутатний Самбір, Гичка один на всіх та «шестизіркова» Самбірщина

Тільки у вівторок ввечері, коли уже наш попередній спецвипуск «Високозамківської Самбірщини» був у Львові надрукований, електронні ЗМІ з приміткою «Можливі зміни» наважилися оприлюднити список щойно обраних депутатів Львівської обласної ради. Гадаємо, для нас уже змін не буде, а тому друкуємо остаточний список тих, хто захищатиме нас на рівні області, хоча теж з однією приміткою.

Найбільш переконливу перемогу здобув головний лікар Львівської обласної клінічної лікарні Михайло Гичка, якого горяни обирають уже вп’яте. Це направду рекорд. Знаєте, у різні часи Михайло Михайлович балотувався від різних партій чи за підтримки різних партій – так буде правильніше сказати, але його постійно обирають. Це означає, що у якому б політичному середовищі не був, для горян  помічний. Він, як нам видається, дуже добре лобіює інтереси громади – це перше, і друге – хто б що не казав, але старосамбірська округа щиро вірить у те, що Михайло Гичка помічний для тих, хто хворіє, і тому всі знають, що у випадку якоїсь біди, він незамінимий. Чи справді горянам їхнє лікування у Львові обходиться без грошей, не знаємо, але постулат діє багато літ. На цьому фоні мав би вигравати і головний лікар Старосамбірської ЦРЛ Юрій Войтів, бо так само – медик, так само відстоював в області  інтереси району, однак Юрію Ярославовичу перешкодили сильні конкуренти, ну, може й інші чинники, про які уже не варто нині казати. Хоча пан Войтів міг би стати депутатом  без особливо великої напруги, якби йшов за підтримки Народного Руху України, де перебував з початку дев’яностих. Ця партія здолала 5-відсотковий бар’єр і здобула в сесійній залі облради кілька стільців. З тим результатом голосів, який є у Юрія Ярославовича, він був би у числі переможців. Але бій минув… Що стосується Старосамбірщини, то варто говорити про ще один момент – люди народного депутата України Андрія Лопушанського в обласну раду не пройшли. Головна ставка на Юрія Войтіва, Ореста Бонка, зрештою, міського голову Івана Грися – провалилася. Ми з натяжкою можемо сприймати міркування про те, що лідер Михайло Гичка був людиною народного депутата  – зважаючи на те, що свого часу вони були доволі непримиренними, балотуючись у Верховну Раду. Тріумфальний похід пана Гички в обласну раду може стати предтечею того, що Михайло Михайлович буде балотуватися у парламент наступного скликання – проти того ж таки Андрія Лопушанського, представники якого потерпіли на місцевих виборах фіаско. Треба сказати, що потужно увійшов у політично-господарське життя регіону керівник «Еко-оптіми» Максим Козицький. Принаймні, склав гідну конкуренцію опонентам і, якщо й надалі активно співпрацюватиме з горянами, якщо триматиме позитивний імідж “Самопомочі”, то, не виключено, що може складати конкуренцію на наступних парламентських виборах. До слова, депутатами облради від «Самопомочі» стали лише представники Львова і жоден з тих, хто балотувався у містах чи селах області. І нарешті, щоб закінчити зі Старосамбірщиною, скажемо: коли стало відомо, що район матиме в обласній раді лише одного депутата, Михайло Михайлович попросив нас переказати горянам, що він опікуватиметься не лише своїм округом, а цілою Старосамбірщиною. Дуже благородно з його боку.

Приблизно за тиждень до закінчення кампанії ми спрогнозували, що Самбір, який був єдиним округом, не матиме жодного депутата, бо голоси виборців розсіються по усіх партіях і претендентах. Так, на жаль, і сталося. Основними претендентами були представники «Волі», «Самопомочі» та «Солідарності». «Воля» взяла багато, але партія не пройшла  5-відсоткового бар’єру на рівні області, розкручений бренд «Самопомочі» не допоміг своєму претендентові, бо надто мало відомий у місті, а що стосується «Солідарності», то з кожними виборами підростає нове покоління виборців, яке не надто переймається попередніми заслугами багаторічного депутата Ігоря Яреми. Чи ті обранці, які пройшли від Самбірського району, захочуть опікуватися бездепутатним Самбором, не знаємо, але такої заяви, яку зробив Михайло Гичка, не зробив на Самбірщині ніхто.

Ви уже знаєте з попереднього спецвипуску, що усі представники команди народного депутата Ярослава Дубневича – Олег Домчак, Володимир Кужидло та Володимир Шведа, стали обласними депутатами. Сам Ярослав Васильович, зробивши ставки на перевірених, провів у Сам-бірському районі зо три десятки зустрічей на підтримку своїх, а оскільки має добрий авторитет, то і перемогу можна було спрогнозувати. Пригадуєте, в одному з попередніх номерів «Високозамківської Самбірщини» ми писали про те, що коли не розпорошити голоси на різні партії, то, за нині-шнього закону, можна мати і двох депутатів на окрузі. Це ми назвали тоді феноменом – як “обманути” закон. Не знаємо, чи виборці до цього дослухалися, але Самбірщина (увага!) здобула відразу шість депутатів обласної ради. Крім трьох названих, додалися Володимир Вантух з «Батьківщини» (директор Самбірського педколеджу), підприємець Михайло Ковалів зі Свободи та Леонід Охріменко з Громадянської позиції. (Прізвище Михайла Коваліва ми вжили з обережністю та авансом. Річ у тому, що, за офіційними підрахунками, Михайлові бракує голосів, однак, як нам розповідали, є кандидат від Свободи, який одночасно виграв перегони у Львівську обласну та міську ради, і оскільки має вибрати одну з них, то начебто обирає Львівську міську. І тоді список обласної підсувається так, що звільняється місце для пана Коваліва).

Основна інтрига виборів на Самбірщині була у дублянському виборчому округу. Там перетнулися інтереси двох політичних гігантів – голови РДА Олега Домчака та керівника районного відділу освіти Леоніда Охріменка. Стосунки поміж ними, як відомо, останнім часом не найкращі. Зрештою, у політичній історії Самбірщини вперше підлеглий (Леонід Охріменко – 16% голосів виборців) пішов проти шефа (Олег Домчак – 44% голосів виборців). Така собі дуель на тему, хто кого і хто має більший вплив та авторитет? Двобій закінчився внічию – перемогли обидва.

У всій тій прикрій для нас історії з виборами обласних депутатів на окремих округах, які залишилися без своїх оборонців, – Самбір, Хирівська та Старосамбірська округи, є й така печальна нотка. Наприклад, Ігор Ярема та Юрій Войтів здобули дуже багато голосів виборців, але так сплетений закон, що навіть при значній кількості симпатиків, депутатами однаково не стали. Нічого не вдієш, ми на це не впливаємо. А тепер треба задуматися і над тим, що кожен депутат обласної ради має свій депутатський фонд, який ділився поміж нужденними, хворими і так далі. Тобто, кожен з обранців у будь-який час міг дати матеріальну допомогу. За словами одного з обранців, який не пройшов, він за п’ять років роздав таких допомог більше, ніж на 300 тисяч гривень. Вибачайте, шановні виборці, такі гроші для нас уже втрачені і звертатися нема до кого..

До всього переліку депутатів обласної ради, які перемогли на Самбірщині, ми б хотіли додати і депутатів інших округів Львівщини –  Олександра Ганущина, бо він, будучи членом команди Ярослава Дубневича, багато допомагав. Гадаємо, його повага до Самбірщини не померкне. Переміг Андрій Тягнибок, який раніше був у нас народним депутатом і  підтримує з нашими земляками добрі стосунки.

А для хорошого настрою подаємо витяг з міркувань у соцмережах одного поважного пана, який так само, як і ми, перейнявся бездепутатним Самбором. Його хвилювання були такі великі, що він написав: древній Самбір чи не вперше за свою 774-річну історію та за час незалежності не зміг обрати депутата обласної ради. Ну, за роки незалежності – зрозуміло, але незрозуміло, як обирали і чи обирали обласну раду, наприклад, триста років тому…

Роман ІВАНЧУК