Коли новина про те, що Надія КОНДРАШОВА стала Заслуженим вчителем України, я оцінив реакцію соціальних мереж – виключно «вподобайки» та щирі вітання. І від колег-педагогів, і від учнів. Хоча, треба визнати, вчительське середовище, як правило, дуже ревниве до чужих успіхів.
Так ось, з нагоди Міжнародного жіночого дня президент Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ присвоїв звання «Заслужений вчитель України» Кондрашовій Надії Іванівні – директорові опорного закладу «Рудківська середня загальноосвітня школа I–III ступенів імені Володимира Жеребного Самбірського району Львівської області» – так виглядає офіційне повідомлення. Неофіційно можемо додати від себе: це та людина, яку знаю давно і яка, якщо чимось чи кимось живе, то своєю школою. Пам’ятаю той час, коли її відділ освіти призначав керівником цієї школи. Заклад гарний, але в нього треба було вдихнути життя. В гоноровому місті Рудки «чужакам» важко прижитися, але Надія Іванівна успішно пройшла усі випробування і вивела рідну школу в число найкращих. Ну, нема такого року, аби випускники не ставили кращими за результатами ЗНО. Це серйозний показник! Зрештою, у тих же Рудках є ще й гімназія і конкуренція за учнів має високий рівень, але талантів вистачає у двох закладах освіти. Нам кілька разів щастило бути там на деяких публічних заходах – враження незабутні! Я лиш один момент: саме у цій школі є чи не єдиний на наших теренах музей Героїв Небесної Сотні, а школа носить ім’я випускника Володі Жеребного.
Я почав з реакції соціальних мереж на подію. Один цікавий відгук все ж був: якийсь пан не був втішений, бо звання присвоїв нинішній Президент Володимир Зеленський. А ми собі думаємо: якби це не зробив він, то наступник – вже точно… Надія Кондрашова заслужила.
Роман ІВАНЧУК.