Олег ГОРБОВИЙ: «Не може старша медсестра ходити в мерію та розповідати очільникові, що треба об’єднувати необ’єднуване – первинний та вторинний рівні надання медичних послуг»

D7D9CmO
477
Про сучасну медицину говорять усі, крім… самих медиків. Та й ми у минулому спецвипуску немало уваги приділили цій темі, посилаючись здебільшого на чиновників, які міркували над фінансовими статками лікарень та їхнім порятунком. Як виглядає проблема реформування лікарень, так би мовити, з середини? Над цим та іншими запитаннями розмірковує медичний директор Старосамбірської ЦРЛ Олег ГОРБОВИЙ.

-У новий рік медицина Старосамбірщини увійшла з боргами із зарплат та енергоносіїв. Я розумію, що в лікарні є засновник, але працедавцем виступають керівники медицини. Як плануєте виходити з фінансової кризи? Здається, на цю хвилю таке питання більш  актуальне для ваших колег, ніж сама реформа медицини.

-Питанням фінансового планування діяльності підприємств, якими стали тепер усі заклади охорони здоров’я, займається генеральний директор, проте, на мою думку, щоб вийти із ситуації, яка склалася, потрібно збалансувати рівень доходів і видатків в медицині. Тобто, на початку кожного року Національна служба здоров’я розраховує примірний бюджет закладу, в межах якого виділяє кошти протягом року. Крім цього, джерелом доходів для медицини можуть бути кошти місцевого бюджету та платні послуги, які надаються в лікарні. Станом на сьогодні, навіть ті три джерела фінансування не покривають видатків на утримання підприємства. Тому повинен бути комплексний підхід, який має включати збільшення надання медичних послуг, що дозволить отримувати від Національної служби більше коштів. З другого боку – зменшення видатків на лічниці. Іншими словами, кожна медсестра чи санітарка, уже не кажу про лікарів, повинні усім сказати: наша лікарня найліпша і лікуйтеся лише у нас! Тоді підуть гроші… Позиція як Міністерства охорони здоров’я, так і обласної влади така: якщо відчують, що проводиться робота з вирівнювання бюджету медицини, то сформований борг допоможуть закрити, але, повторюся, за умови, що доходи максимально будуть збігатися з видатками.

-Зі слів голови Самбірської районної ради Віталія Кімака, гірському району знову не заклали «гірських» надбавок на 2021 рік, а це означатиме, що борги все одно будуть…

-«Гірський» тариф не входить у програму медичних гарантій для вторинної медицини. Для того, щоб район отримував оті «гірські» на вторинний рівень, потрібна окрема постанова уряду для виділення субвенції на погашення різниці в зарплатах звичайних та «гірських» медиків. Наразі цього нема, то ж і борг, певна річ, буде.

-Останнім часом деякі місцеві політики заговорили про те, що у зв’язку з децентралізацією ваша ЦРЛ може зникнути, а місцевий люд поїде лікуватися у Самбір, чи у Львів. Чи маєте рецепт порятунку?

-Рецепт порятунку дуже простий і криється на поверхні: кожен житель має бути патріотом своєї краю і лікуватися тут. Якщо буде достатньо пацієнтів, то відповідно, виділятимуться кошти і ніхто лікарню не закриє. Повторюся, єдиний ризик для існування лікарні – відсутність пацієнтів. Бо ніхто просто так платити зарплату медикам уже не буде.

-Позаминулого вівторка відбулася сесія Старосамбірської міської ради. Розкажіть як депутат, на скільки історичними були рішення в царині медицини?

-Всі питання, які стосувалися медицини, обговорили на профільних комісіях, тому на сесії з прийняттям відповідних рішень проблем не було. Міська рада стала засновником підприємства. Було прийнято відповідні програми підтримки медицини, які можуть фінансуватися з місцевого бюджету. Звичайно, депутати-медики просили більше коштів, але в межах наявного фінансування дали те, що могли. Питання про імовірне закриття лікарні – тема, яку зараз «розкручують» політикани, взагалі не стояло.

-Давайте скажемо пацієнтам правду: що їх може очікувати у недалекому майбутньому? Чи втримаються сільські ФАПи, які переходять на фінансування з місцевих бюджетів?

-Думаю, в недалекому майбутньому все буде гаразд. А от що стосується ФАПів, то висловлю непопулярну тезу, але правдиву. Думаю, ФАПи як такі уже пережили свій вік. Будь-яке лікування йде через сімейного лікаря. За будь-якої болячки людина повинна звертатися до сімейного лікаря, а не до сусіда-фельдшера. Фельдшер може лише виконувати призначення лікаря. Люди повинні звикнути до змін у підході до надання медичної допомоги.

-Фахівці кажуть, що так чи інакше, а має відбутися оптимізація лікарні, штатів, аби зекономити гроші. Якщо до цього дійде, що будете скорочувати найперше?

-Знову ж таки, питання не індивідуальне, а публічне. Доцільність наявності кожного відділення чи підрозділу залежить як від роботи медпрацівників, так і від населення. Тому говорити про те, кого нині треба скорочувати, а кого залишати, не можна. Для прикладу наведу такий факт. Два роки тому почали реформувати та оптимізовувати інфекційну лікарню, бо не було потреби утримувати стільки профільних ліжок. Пандемія коронавірусу ці плани перекреслила і довелося розгортати нові ліжка в алярмовому порядку. Тому, як кажуть, час на часі не стоїть…

-На Старосамбірщині наприкінці минулого року зберігалася напруга з виділенням інсуліну для хворих на діабет. Ситуація міняється?

-Цю проблему ми волочимо уже багато років поспіль, бо держава, взявши на себе зобовязання забезпечувати хворих інсуліном, їх до кінця не виконує, місцевий бюджет компенсовує нестачу фінансування. І на 2021 рік міська рада прийняла відповідну програму. Але доволі часто ця проблема виникає чисто через бюрократію на верхах, коли фінансові установи закінчують бюджетний рік, а механізму закупівлі препаратів на січень нема. Тому цей місяць кожного року для діабетиків є важким випробуванням.  Пани мусять розуміти, що діабет не має ні закінчення фінансового року, ні свят, а подеколи час іде на години…

-Як ви вважаєте, чи повинна влада вмішуватися у справи медицини?

-Позиція держави у тому, що місцева влада повинна повністю дбати про наявність та розвиток матеріально-технічної бази закладів, а держава через Національну службу фінансує тільки видатки на лікування пацієнтів (зарплату та медикаменти). Якщо місцева влада не буде дбати про сучасне обладнання та відповідну інфраструктуру лікарні, туди не піде лікуватися жоден пацієнт, незважаючи на те, які світила медицини там будуть працювати. На жаль, поки що розуміння того святого обов’язку місцевої влади нема. Жоден геній-лікар без сучасного обладнання не створить конкуренцію початківцю, озброєному сучасними приладами.

-Пане доктор, останнім часом пішла цікава тенденція, яку озвучив депутат Самбірської районної ради Василь Курій, мовляв, тепер медики стали більше політиками, ніж медиками. Ви поділяєте цю точку зору, бо, скажімо, мені не раз доводилося чути плітки про те, що старша медсестра «рулить» у вашій політиці та медицині більше, ніж політики чи головні лікарі… Зрештою, ви також медик-політик – представник «Європейської Солідарності» у Старосамбірській міській раді…

-Кожна людина, яка себе поважає, повинна мати тверезий розум та рівень самокритики, що, на жаль, справді не притаманне окремим діячам. Я дивуюся деяким головам рад, які дослуховуються до позицій таких аферистів від медицини та політики. Іншими словами, кожен повинен робити свою роботу професійно і бути на своєму місці, а не імітувати справу. А консультантів диванного типу є 75 відсотків у кожному селі. І справді, навіть старша медсестра не може ходити в мерію та розповідати очільникові, що треба об’єднувати необєднуване – первинний та вторинний рівні надання медичних послуг.

-У приватній розмові зі мною ви одного разу сказали приблизно таке: це добре, що в Самбірську ЦРЛ, яка стане опорною, звозять багато сучасної апаратури, але чи вистачить кваліфікації самбірським лікарям фахово все освоїти і надавати людям поміч? Ви мали на увазі низьку кваліфікацію самбірських лікарів?

-Мова йшла не про кваліфікацію самбірських лікарів, а про бажання самовдосконалюватися. Враховуючи важке економічне становище медпрацівників нашого району, не кожен медик буде готовий зараз багато вчитися та удосконалюватися, причому за свій рахунок і не відчуваючи економічного стимулу з боку влади чи керівників медицини. Це може призвести до того, що навіть ті, які щось знають і уже у зрілому віці, почнуть мігрувати за кордон, не кажучи вже про молодь, яка з останніх курсів університету шукає місце праці в Євросоюзі. До речі, Польща, уже «пільгово» відриває свої кордони для наших медпрацівників, готова визнавати наші дипломи і платити в місяць величезні єврозарплати.

Роман ІВАНЧУК

Вас це може зацікавити

Залишити комментар