Отець Іван Могильницький – гідний приклад для наслідування  

SambirWZ
1 031
Нещодавно у львівському видавництві «Піраміда» вийшла чергова книга в серії «Отчий край». На цей раз вона присвячена подвижницькій діяльності відомого українського вченого і педагога з початку ХІХ ст. і отримала назву «Отець Іван Могильницький: повернення до парафії на початку XXI cт.»  Авторами і упорядниками цієї книги є відома в краю освітянка за професію і покликанням Ірина Лапицька з Міженця, та уродженець Добромиля, відомий краєзнавець, доктор історичних наук, університетський професор Михайло Кріль. Особливо приємно, що книга присвячена Особистості – священнику, котрий 25 років душпастирював у Дроздовичах, що в Добромильській ТГ, а його ім’я носить середня школа в с. Міженець. 

Така назва книжки не випадкова. Адже про нього знало лише вузьке коло науковців, а ширшій громадськості, зокрема в нашому краю, це ім’я залишалося довгий час невідомим. Священник Іван Могильницький (1778-1831) був серед тих українських національних діячів, котрі жили та працювали на початку ХІХ ст. і своєю подвижницькою працею багато зробили для самоусвідомлення і національного життя українців Галичини. В історії української суспільної думки, культури і науки він відомий передовсім своїми науковими працями про українську мову, діяльністю на ниві народної освіти, виданням шкільних посібників.

Для ширшого ознайомлення з подвижництвом о. Івана Могильницького найбільше причинилася Ірина Лапицька. За її ініціативою і безпосередньою участю Міженецькій школі було надано ім’я цього душпастиря-освітянина, відкрито в ній кімнату-музей. Основу експозиції склали світлини і документи з архівів Перемишля. Левову частку цих документів у копіях передав директор єпархіальної бібліотеки ім. єп. Констянтина Чеховича в Перемишлі Богдан Білий. У Дроздовичах встановлено камінь під спорудження Пам’ятного знаку і прикріплено на церковній стіні таблицю-меморію. 

У співпраці з професором М. Крілем у Міженці і Дроздовичах були проведені науково-практичні конференції, бесіди, зібрано чимало документального і дослідницького матеріалу, видано паперові буклети, плакат з учнівськими правилами початку ХІХ ст. та ін. Все це дало підставу узагальнити ці матеріали в окремій книжці. Вступне слово до неї написав  глава Української Греко-Католицької Церкви Святослав. 

Блаженніший зазначив, що життєва позиція о. І. Могильницького гідна поваги, належного вивчення і наслідування. Адже там закладена жертовна праця, громадянська сміли-вість, високий інтелект і велика любов до свого народу.

Структурно в книзі виділено кілька розділів: дослідження (статті Михайла Кріля про тогочасну епоху і будительську діяльність серед українців о. Івана Могильницького та Ірини Лапицької про створення музею і його експозицію, а також виступ Богдана Білого на урочистій академії в Міженці 3 жовтня 2010 р. з нагоди іменізації школи; матеріали (memoria на камені та папері – містить відомості про пам’ятні знаки, буклети, тематичного змісту наукові конференції, вірші про Будителя; висловлювання відомих учених і громадсько-культурних діячів про подвижницьку діяльність о. Івана Могильницького; дані про священників на парафії у Дроздовичах в другій чверті ХІХ – на початку ХХІ ст.; вибрана бібліографія праць про о. Івана Могильницького); документи (офі-ційного змісту, окремі автографи Будителя і сторінки його прижиттєвих видань, вибіркові записи з книги відгуків відвідувачів музею).

У розділі «Документи» поміщені відомості, які досі з різних причин не були запроваджені до наукового обігу. Передовсім це офіційні документи, що стосуються безпосередньо о. Івана Могильницького – виписка з метрики від 1795 р., прохання графині Феліцитати Мнішкової щодо його затвердження душпастиром у Дроздовичах, єпископські куренди про призначення його парафіяльним священником, адміністратором і деканом Нижанковичівського деканату, відгук парафіян Дроздовичів про свого священника та ін. При цьому доречно згадати, що, оцінюючи роль Греко-католицької церкви, М. Грушевський наголошував, що ця церква стала для Західної України такою ж національною, якою перед тим була церква  православна. За ініціативою о. І. Могильницького у Перемишлі виникло перше українське просвітнє товариство як предтеча «Просвіти», та Дяко-вчительський інститут як перша національна професійна школа. Особливо багато зробив о. І. Могильницький як інспектор народних шкіл. Таких діячів нам сьогодні дуже не вистачає, зокрема для розвитку шкільної справи в умовах децентралізації. Ряд документів дозволяє по-новому поглянути на тогочасний навчальний процес у сільській школі. Це і тексти роз’яснень з приводу «Шкільних правил», тижневий розклад уроків та ін.

Зверну увагу на ще одну привабливу особливість книги – поетичне слово Ірини Лапицької. Авторка спробувала розкрити життєвий шлях і творчість о. І. Могильницького через тріаду –  «Чим відомий? Що зробив? Чим відзначився?» та заклик любити свій край і залишати добрі справи, а не руїну. Мені стало прикро, коли весною побувала в селі Дроздовичі. У селі, де колись о. І. Могильницький відкрив чи не першу в краю сільську школу, написав першу граматику української мови, правила поведінки для учнів. А яке сьогодення? Школа закрита, тогочасна будівля-попівство зруйнована. Сучасники: ставок і ясен – недоглянуті.

Чи ясен той, обпалений грозою, як

Свідок давніх і теперішніх часів

Не дивиться на нас 

Із докором сумління?

Цікавими є розділи «Слово про подвижника українського національного духу», де зібрано висловлювання учених, церковних і громадсько-культурних діячів, та про проведені заходи на пошанування пам’яті та його багатої наукової спадщини, організовані упорядниками книги. На світлинах можна побачити обличчя людей, які творять сьогодення, споглядають певні результати праці і залишаюь гарні слова- відгуки.

Ця книга – данина пам’яті великій Особистості, людині, яка репрезентувала українців перед австрійськими можновладцями, своєю подвижницькою працею розвивала українську національну ідею. Через це о. І. Могильницький належить до тої когорти людей, які гідні  для  наслідування. Свої думки щодо повернення з практичного забуття цього Будителя українського народу сформулював у післяслові о. Микола Костецький з Перемишля.

І справді, кожному з нас потрібний духовний наставник, вчитель, який зуміє підбадьорити, спрямувати на щось добре і вище, зорієнтувати у цьому складному і непростому суспільстві. Звертаючись до нашого минулого з огляду тих проблем, які прагнемо розв’язати сьогодні в ім’я майбутнього, ми повинні оцінити і осмислити, яку роль і яке місце посідає постать о. Івана Могильницького, визначного  українського ученого-філолога, культурно-освітнього і церковного діяча.

Книга багато проілюстрована відбитками документів, світлинами. Більшість рукописних документів професор Михайло Кріль переклав з німецької, польської та латинської мов, зробив загальну наукову редакцію текстів книги.

Авторам і упорядникам хочеться побажати дальшої прихильності долі у всіх їх починаннях на благо рідного краю. Мені довелося бачити окремі етапи підготовки цієї книжки. Це направду була велика і клопітка праця, що вимагала осмислити дослідницький і документальний матеріал, поєднати плин різних часових вимірів і вперше опублікувати в доступному і зрозумілому викладі вичерпну інформацію про цього українського Будителя. На його ідеях і працях виросло ціле покоління українських національно-культурних діячів, зокрема славнозвісна «Руська Трійця».

Оксана ГЕЛЬЖИНСЬКА, 

вчителька, ЗЗОШ І-ІІІ ст. – Ліцей ім. Владики Івана Хоми м. Хирів.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар