Мав за приємність зустрітися у Старому Самборі з Василем БОРКОВСЬКИМ. Чоловік ледь не усе життя був при районній владі, скажемо так, не на перших посадах, але, будучи першим заступником голів РДА, інколи шефам фори давав… Зрештою, його досвід і нині потрібен – Василь Миколайович ще при ділі, але уже у приватних структурах.
Ми могли говорити з ним про все на світі, але чомусь обрали тему лісу. У всякому випадку, пан Борковський так чи інакше, але має до справи пряме відношення, бо сам з лісгоспу вийшов, а потім боровся з легалізацією пилорам та крадіями. Так ось, я чув, що тартаки призупиняють роботу, і хотів почути версії – чому? Василь Миколайович зазначив, що за багато десятиріч ліс втрачає свій ресурс, тобто дав зрозуміти, що усе, що росло неподалік сіл, уже майже вирізали. Велике значення має той факт, що активно працює охоронна фірма «Аркон». Знаєте, треба бути дуже мужнім, аби йти до лісу нахабно красти деревину – можна загриміти під великий штраф і ганьбу. Ще один цікавий аргумент обговорили. У селах гірського краю залишилося не так багато чоловіків, здатних їхати до лісу, бо люди здебільшого на заробітках за кордоном. Трохи зупинило крадіїв те, що створений заказник «Королівські Бескиди» і люди трохи пригальмували, бо не знають, що то з ними буде, якщо вкрадуть… От, каже Василь Борковський, звертаються до директора лісгоспу погорільці, мовляв, випишіть лісу на хату. Виписати, звичайно, можна і треба, але бідолах відразу попереджують, що за деревиною можете їхати в інший кінець району, бо не скрізь можна різати. Хоча, скільки б не було аргументів на користь розумного користування лісом, так складається історично, що люди, які живуть біля тих чи інших благ, з них і користають. Ну, ні для кого не таємниця, що мешканці узбережжя морів ловлять рибу. За аналогією, жити при лісі і не користати з нього – не можна. Але, згадав історію мій співрозмовник, за Австрії, чи за Польщі ліс використовували розумно. Були громадські ліси, які тримали під контролем люди самі, вирішуючи, кому і що там можна врізати, наприклад, на хату комусь чи якусь громадську будівлю… Були панські ліси. Туди без відомо пана і носа не потикнеш. Хазяїн дозволяв вести там рубки людям, показуючи, яке дерево можна, але замовники мали за дошку відпрацювати і не десь там, а в лісі, наприклад, вирощувати посадковий матеріал чи висаджувати дерева. Були й приватні ліси окремих осіб… До речі, пішла цікава тенденція. Молоді газди на своїх присадибах чи на паях висаджують цінні породи дерев – нехай не собі, а дітям залишиться…
Роман ІВАНЧУК.