«Парастас» за посадами директорів таки відбувся

SambirWZ
378
Якщо Іван Медвідь та Олег Горбовий були найбільшим злом старосамбірської медицини, то ми вітаємо їхніх опонентів з перемогою
Коли востаннє ми писали про кадрову кризу у Старосамбірській ЦРЛ, то публікацію назвали приблизно так: «Парастас» відклали на потім». Того сесійного дня мали звільнити генерального директора шпиталю Івана МЕДВЕДЯ та медичного директора Олега ГОРБОВОГО. Але з певних причин голосування за відставку перенесли. І от минулого четверга вона таки відбулася… 

Хтось із депутатів спробував мені ствердити, що я, мовляв, «за Горбового». Якщо за когось чи за щось я є, то тільки за те, щоб така лікарня збереглася і не потонула у вирві конкуренції, бо хворих не бракує. Щоб медпрацівники вчасно мали зарплату, а персоналії – це уже потім… Хоча власне з персоналіями і пов’язують розвиток чи занепад провінційної лічниці. Так ось, чому медики зненавиділи свої персоналії? Ми уже якось пробували аналізувати причини. Кажуть, зверхники зверхньо ставилися до людей, ігнорували думку колективу, не забезпечували вчасну платню, а самі мали вдосталь, тримали у таємниці, кого і за яким принципом збираються звільняти з посад, бо оптимізація. Якими б не були причини нелюбові і якими б не були оправдання, факт залишається: колектив настовбурчився і з цим треба було щось робити. Додало емоцій і те, що обидва очільники свого часу не прийшли на звіт перед депутатами про свою діяльність у комунальному підприємстві. Колектив та влада сприйняли це як неповагу до себе. Одне слово, все йшло до «парастасу».

А минулого четверга для того, аби все виглядало переконливо, у сесійній залі зібралися представники колективу, аби вкотре заявити про своє ставлення до ситуації. Голова профкому медиків Василь ЧАПЛИНСЬКИЙ, не вдаючись в деталі обговорень, назвав потім депутатам підсумки голосування. З 60 обраних на конференцію трудового колективу за те, щоб роботу директорів визнати незадовільною, проголосували 44 особи, 10 – утрималися, 1 – проти. Вони переконливо підтвердили волю колективу позбутися своїх начальників. Пан Василь попросив обранців нарешті розрубати той Гордіїв вузол, бо годі далі терпіти таке всяке у колективі, а нам треба працювати… 

Олег ГОРБОВИЙ перепитав, які умови контракту порушили директори. Питання серйозне, бо саме на цьому будуть базуватися майбутні судові дебати. Ми уже не сумніваємося, що суд про поновлення на посадах таки відбудеться. Яким буде рішення, один Бог знає. Все залежить від того, які аргументи проти панів Медведя та Горбового виставить мер Ігор ТРУХИМ і як будуть захищатися відповідачі? Феміда, як ми уже не раз писали, не любить емоцій, Феміда любить факти. Зрештою, Ігор Станіславович резонно підмітив, що хоч голосують депутати, але розпорядження про звільнення підписує він і саме він шукатиме оті надійні аргументи. Андрій БОРЕЦЬКИЙ спробував два перші питання про відставку директорів перенести аж у сам кінець сесії, але, схоже, колеги були уже настільки «заряджені» емоціями, що чекати кінця не хотіли. Мене ж особисто хвилювало інше. Люди, які формували порядок денний, чомусь першим питанням поставили відставку Олега Горбового, а другим – Івана Медведя. Так ніби Олег Володимирович крутіший, ніж Іван Осипович… Адже найперше відповідає за усе генеральний директор, а вже потім медичний. Підозра була у тому, що, може, хтось затіяв гру – звільнимо пана Горбового, а пана Медведя – ні. Мої підозри у недобропорядності упорядковувачів порядку денного були абсолютно безпідставні. Іван Осипович за свою відставку здобув навіть на один голос більше, ніж Олег Володимирович. Сказати, що результат голосування мене здивував, не можу. Все прогнозовано і рано чи пізно це мало відбутися. Ліпше б швидше відбулося – менше було б емоцій, розбірок, нервів, розмаїтих перемовин, в яких пересварилися навіть близькі люди, не було б глупих постів у соціальних мережах, не зіпсувалися б стосунки між партійними діячами… Хоча у цьому місці мушу підмітити цікаву деталь. Практично усі фракції ополчилися проти директорів. Навіть  «Європейська Солідарність», хоча Олег Володимирович очолює осередок та депутатську фракцію…

Але, як відомо, одна справа – друлити когось з керівного крісла, а зовсім інша – чию задницю туди посадити. Здається, достеменно цього не знають ще ні у трудовому колективі, ні у владі. Хоча, не так… Ігор Трухим як давній управлінець, мабуть, уже щось зметикував… Певна річ, буде оголошений конкурс, але усім і віддавна відомо, що конкурс – це така собі обов’язкова формальність… Як мені видається, мало хто з середовища лікарів захоче потягнути того перевантаженого проблемами воза. Вони ж бо все зсередини знають… У колективі все частіше чую думки про те, що керівником має стати толковий менеджер. Це таке собі рятівне слово, яке дає нагоду посісти керівне крісло людині, яка не є медиком, а є, скажімо, добрим економістом, який знає, де брати гроші і стабілізувати фінансовий стан лічниці. Менеджер свої гроші не вкладе, буде ходити до Трухима в «білий дім», або їздити в Департамент охорони здоров’я з торбою. Маю на увазі порожню торбу на гроші. Мав би налагодити співпрацю з іншими громадами колишньої Старосамбірщини. Тобто, якщо шпиталь громади визнають своїм центральним у Старому Самборі, то нехай би допомагали Старосамбірській ЦРЛ в оплаті комунальних послуг, ремонтах, бо туди потрапляють мешканці усіх громад. Треба продумати механізми співпраці… Але головне у справі пошуку менеджера – не помилитися при виборі, аби через кілька місяців не розчаруватися і не розпочинати ще один «імпічмент». Хотілося б, щоб лідери колективу та й сам колектив, які ініціювали відставку панів Медведя та Горбового, не почивали довго на лаврах у втіхах, що зняли ненависних, бо так само, як депутати міськради, мер стають відповідальними за майбутнє. 

Роман ІВАНЧУК.    

Вас це може зацікавити

Залишити комментар