Петро Назар зізнався, з ким зі Старосамбірщини «пішов би у розвідку»

SambirWZ
1462
Нема нічого дивного, що після укрупнення районів окремі голови РДА йдуть у відставку. Як от Петро НАЗАР – Старосамбірський очільник. Минулого тижня зявився відповідний Указ Президента. Ми давно мали зустрітися з Петром Володимировичем на сторінках газети, але через його зайнятість відкладали-відкладали і довідкладалися… Але з цікавим чоловіком ніколи не пізно поговорити. Отож, гість «Високого Замку» – колишній голова Старосамбірської РДА Петро Назар.

-ДАВАЙТЕ розпочнемо зі самого початку. Після виборів, коли на райони призначали намісників Гаранта, Старосамбірщині прогнозували зовсім іншу кандидатуру. Як сталося, що прийшли ви – працівник апарату Львівської ОДА, мешканець Львова. Чесно, я хотів про інше запитати – навіщо вам була Старосамбірщини?

-Був президентський проєкт «Ліфт» і усі охочі, хто хотів би допомогти новообраному Президентові на місцях, здобули право виставити свої кандидатури. Одним з таких кандидатів був і я… Пройшов успішно програму іспитів і насправді, моя кандидатура не стояла на порядку денному на посаду голови адміністрації на Старосамбірщину. Але у розмові з тодішнім головою ОДА Маркіяном Мальським він запропонував мені Старосамбірщину, вважаючи, що це для нього як керівника області один з найскладніших районів Львівщини. Це потім уже переконався у словах Маркіяна Маркіяновича – борг у районі з виплат зарплат, станом на 1 січня 2020 року, становив 30 мільйонів гривень… Пропозиція пана Мальського додала мені адреналіну – випробувати себе. З другого боку, імпонувала довіра обласної влади…

А навіщо мені Старосамбірщина? Як член команди я виконував доручення керівництва вищого рівня… І ще. Перед тим, як мій батько вийшов на пенсію, останніх 30 років працював на залізниці у Старому Самборі. Сам я прописаний в Розлучі, тому чужим у гірському районі себе не вважав і не вважаю.

-Вам пощастило бути підлеглим колишніх голів ОДА Олега СИНЮТКИ,  Маркіяна МАЛЬСЬКОГО і тепер – Максима КОЗИЦЬКОГО. З ким було найкомфортніше працювати?

-Скажу коротко: у кожного для себе я почерпнув немало позитивного досвіду, а фактично основним наставником став для мене Максим Козицький – на мою думку, один з найефективніших менеджерів державного управління… А в принципі, я людина компромісна і знаходжу комфорт у будь-якій праці і з будь-яким начальником.

-У вашій біографії була поїздка у зону АТО. Навіть я дізнався про це тоді, коли ви отримали нагороду…

-Я не афішував той факт, що був у зоні АТО, був на передовій, виконував службово-бойові завдання в Донецькій області… Найбільш вразливим моментом війни для мене стала загибель групи на чолі з генералом Кульчицьким біля гори Карачун. Це були мої добрі приятелі… Вибачте за відвертість, там мав бути і я…

-Ви прийшли на владний бомонд Старосамбірщини не знаючи нікого. Для вас усі були однакові. Скажіть, будь ласка, ви розчарувалися в багатьох? І якщо можна конкретніше – в кому?

-Справді, для мене усі були однакові. Але я налагодив співпрацю з керівництвом та депутатським корпусом районної ради, з керівниками підприємств та установ, які були підпорядковані мені. Скажу відразу – багато хто імпонував, але насправді були і такі, які мене розчарували. Маючи великі можливості, люди не використовували їх в інтересах району – і це, здається, найбільше дратувало. А на персоналії переходити не буду.

-Як би ви охарактеризували господарське та політичне життя району? Чому питаю? Бо з боку видніше?

-У господарській царині найскладнішим виявилося питання інфраструктури – утримання соціальних закладів, ремонти доріг та мостів. У мене складалося враження, що цими проблемами, якщо раніше і займалися, то не надто ефективно. Є й
певні об’єктивні причини: з 2014 року в районі дуже часто мінялися керівники. Це не добре, бо якщо й були якісь напрацювання, то зі зміною очільника, вони пропадали… Політичне життя району, повірте, як у всіх провінціях… Хтось створює собі кумирів, щоб потім їх обхаювати… Хтось сам себе кумиром робить. Це дрібязкові розбірки, які в принципі не дають жодного ефекту.  Ну, поговорити, здійняти галас, за яким нічого не стоїть.

-Вам довелося працювати на владному олімпі поруч з головою райради Тетяною ТЕРЛЕЦЬКОЮ і, здається, у вас було порозуміння. До речі, не знаю, кого хвалити – вас чи Тетяну Іванівну, але ваш владний дует – чи не єдиний в районі з часу Незалежності, коли між другим та третім поверхами «білого дому» не було скандалів та ненависті. Мене як журналіста це тішилося, але не було гарячих тем для сенсацій.

-Державна та представницька влади на рівні району просто зобов’язані товаришувати в імя блага громади – патетично сказано, але правдиво… Конфліктів у нас з пані Терлецькою не було. І коли я чув про те, які непорозуміння були колись, то нічого. крім подиву, у мене не виникало.

-Не знаю, як це ліпше спитати, але дуже хочу. Назвіть тих людей району, у компетентності, порядності, діловитості, чесності ви не сумніваєтеся ні на йоту, з якими готові хоч нині «йти в розвідку» – вам як учаснику АТО термін знайомий.

-Насправді, під усі ті позитивні риси, про які кажете, підходить немало посадовців, хоча, можливо, не усіх зумів ближче пізнати. Але у ситуаціях екстремальних є люди, які себе проявляли позитивно.

Можу назвати – директор державного лісгоспу Юрій МРОЧКО, керівник служби надзвичайників Іван ЛОШТИН, начальник поліції Сергій ЗАХАРЧИК, голова райради Тетяна ТЕРЛЕЦЬКА, підприємець Володимир ЦЕГЕНЬКО, перший заступник голови РДА Роман БАТЮЧОК, лікарі Володимир КОРОЛЬЧУК, Юрій ВОЙТІВ, Іван МЕДВІДЬ, мер Старого Самбора Ігор ТРУХИМ, заступник голови РДА Руслан ПУПА, керівник дорожньої служби району Володимир ГРИВНАК.

-Як гадаєте, нажили собі ворогів у гірському краю?

-Думаю, ні. У всякому випадку, до усіх ставився толерантно, навіть до тих, на кого варто було б накричати.

-Я задам вам запитання, на яке ви можете дуже довго відповідати. Але пригадайте ті справи, які вам вдалося довершити. Іншими словами, чим ваше владне життя запам’ятається горянам?

-Дороги. Ці питання не вирішував самотужки, це – робота команди і голови ОДА Максима Козицького та його заступника Юрія БУЧКА. Стрілки-Мшанець – більше 100 мільйонів гривень, Стрілки-Новий Кропивник – більше 70 мільйонів. Немало робіт виконали на території тепершіньої Добромильської ТГ. Мости у Солянуватці, Добромилі, Великій Сушиці (міст до школи). Два мости звели у с.Воля, один – в Топільниці. На деякі з цих рорюбіт пощастило залучити урядові кошти. Кожен міст вартував близько одного мільйона гривень, враховуючи проєктно-кошторисну документацію. В проєкті було будівництво ще п’яти мостів на дорозі Лопушаниця-Катино, але ми встигли лиш зробити ПКД з берегоукріплення. Знаєте, у цій важливій і перспективній справі були й абсурди. Наприклад, є документація на мости, але Старявська сільрада, наприклад, устами своїх депутатів відмовилася від проведення робіт, позаяк вони вважали, що гроші, які прийдуть на будівництво мостів, хтось вкраде. Ще тих грошей нема, але уже всі думають, що на них будуть гріти руки. То такий менталітет у нас? Берегоукріплення провели в Топільниці. Медицина. Перекрили Стрілківську амбулаторію, підготували разом з керівництвом ЦРЛ ковідне відділення у Лаврові. Придбали два концентратори кисню для лікарні. Станом на 1 квітня 2020 року, не мали заборгованості із зарплат медикам, в подальшому працівники галузі перейшли на фінансування НСЗУ і вже тут виникло багато проблем з фінансуванням, хоча наприкінці року допомагали медикам коштами місцевого бюджету як могли. Співфінансували більше 10 комплектів телемедицини, 13 машин для амбулаторій. Район отримав нову машину для екстреної медичної допомоги. Коштом районного бюджету підключили амбулаторію села Ясениця-Замкова до електропостачання. Якщо говорити про здоровий спосіб життя, то довершили стадіон у Страшевичах за сприяння голови ЛОДА Максима Козицького.

Освіта – це та галузь, яка навіть в області найпроблемніша. Розшифрую. Станом на 1 січня 2020 року, дефіцит оплати праці освітян складав не менше 22 мільйонів гривень. Адміністрація вжила заходів щодо зменшення дефіциту. Щорічну винагороду педагогам до Дня вчителя ми зменшили з 50 відсотків до 20, але це дало нам змогу не звільнити у подальшому жодного педагога. Хоча, деякі навчальні заклади з кількість до 10 учнів, довелося оптимізувати. задіяли водовідведення у Великій Лінині – це проблема, яку ніхто не вирішував з1986 року. Біличі – там діти сиділи на табуретках. Ми вклали більше 300 тисяч гривень і привезли нові парти. Крім того, пробурили свердловину на воду і встановили нові котли та опалення. Турє – котли у двох школах. Головецько – ремонт старих «Школяриків», купівля нової оргтехніки, 100 нових світильників. Топільниця – ремонт спортзалу, придбання нового освітлення в школу. Стрілки і Хирів – заміна парт у кількох класах. Друга школа Старий Самбір – відновлена після пожежі. Перша школа – ДФРР: покрівля, ремонт фасаду, теплотраси, окремих приміщень, які ми в подальшому використали під відкриття нового тренажерного залу. Стара сіль – котел, Чаплі – котел, Тернава – закупили матеріали для заміни електропроводки. За кошти районного бюджету закупили деззасоби індивідуального захисту для закладів освіти. Старява – плитка на підлогу, придбали димохідну 30-метрову трубу на котельню. У цьому ж селі купили вхідні двері в народний дім. Лопушниця – генератор та інвентар для школи. Завдяки співфінансуванню з районного бюджету – 2 «Школярики» для району. Надали співфінансування для закупівлі обладнання харчоблоків у Стрілках, Старому Самборі, Хирові, Добромилі – це опорні заклади. Скелівська школа – біда з матеріально-технічною базою, а там 160 учнів. Опалюється лише частина поверху, бо зламався котел. Відремонтували для закладу два «Школярики»…

-Патріоти району твердять, що влада, в тому числі, треба думати, і ви, «просрали» район. Перепрошую, але то мова народу…

-Спільно з активістами нам вдалося створити Стрілківську ОТГ. Може хтось не знає, але Львів давав нам добро на створення п’яти ОТГ на території Старосамбірщини. Проте, владні на той час сільські мужі не змогли між собою домовитися… А з приводу того, чи втратили ми район, чи ні, то питаннями слід було займатися ще два роки тому, ще до мого призначення на посаду голови РДА… В принципі, є політика децентралізації та укрупнення районів. Самбір – місто обласного значення і нема нічого дивно, що саме він став центром району.

-Нещодавно ми торкалися проблеми збереження майна «білого дому». Нічого не пропало?

-Не пропало! Старосамбська та Турківська адміністрації припиняють свої повноваження, правонаступником стає Самбірська адміністрація. А приміщення «білого дому» перейшло на баланс Старосамбірської громади.

-Чому ви не пішли на вибори бодай би для того, щоб потім самого себе працевлаштувати?

-Прийнявши рішення йти на вибори, я близько 2-3 місяців повинен був би займатися виключно виборчим процесом. При цьому міг би втратити всі напрацювання, які були до того. Я прийняв рішення відповідально працювати на тій посаді, яку займаю.

-На теренах колишнього Старосамбірського району утворилося чотири громади. Яким з них ви прогнозуєте успіх, а яким – занепад? І чи правильно зробили люди, обравши голова громад тих, кого обрали?

– Давайте про кожну зокрема. Стрілки – громада повинна вистояти перед зовнішніми та внутрішніми викликами. Дохід, і це можна було б передбачити, не буде потужним через відсутність серйозних підприємницьких структур. Попри це, там невелика кількість чиновників, яких треба утримувати коштом місцевих платників податків. Команда Миколи ДРОЗДА кидає виклик усім скептикам і працює на перспективу. Старий Самбір – Ігор Трухим був свого часу працівником адміністрації, мером міста, зумів навколо себе зберегти сильний кадровий потенціал. Плюс економіка колишнього райцентру. Хирів був на момент створення одним з найбільш перспективних у фінансовому плані завдяки міжнародному пункту пропуску «Смільниця». Але, я б порадив керівникам Хирівської громади бути більш напористими… Добромиль – керівництво громади відповідає тим викликам, які перед ними ставить час. Коли відкриють Нижанковичі, фінансова ситуація поліпшиться.

-Петре Володимировичу, ви маєте нині унікальну нагоду звернутися до мешканців району, з якими чи в імя яких ви працювали більше року…

-Я зробив те, що зміг. Справа наступників – зробити більше. І вдячний усім за співпрацю, розуміння і терпіння.

-Відставка, як відомо, ніколи не була кінцем світу. Але кожен керівник, знаючи, що його структура ліквідовується, намагається хоч якось працевлаштувати своїх підлеглих, рятуючи від безробіття. Хоча б заступників Романа БАТЮЧКА та Миколу ГОДА. І чи запропонувало вам якусь роботу обласне керівництво?

-Якщо вас  цікавлять персоналії, то скажу: Микола Год зараз на «біржі праці», але за віком він потрапляє, як би це ліпше сказати, під пенсію. Думаю, проблем у нього нема, хоча повинен сказати, що він один з найсильніших керівників апаратів РДА в області. Роман Батючок у всьому мені допомагав та сприяв і шаную його як фахівця – хто б що про нього не казав… З приводу інших працівників. Хтось пішов в ТГ, хтось на пенсію, хтось працюватиме на віддалених робочих місцях. ще хтось перейшов на робот у у Самбірську РДА. Але є працівники, які ще чекають на введення в дію додаткових штатних посад в Самбірській РДА. Що стосується мого працевлаштування, то, повірте, без роботу не залишуся. Коли прийму рішення, обов’язку про це розповім. Пропозицій є немало.

Роман ІВАНЧУК.

 

Вас це може зацікавити

Залишити комментар