Останнім часом на політичних пагорбах Самбора було вже так нудно, аж незвично. Але минулого четверга бабахнуло з боку відділу освіти. Про цю неприємну для себе новину розповіла директорка Самбірської школи-ліцею імені Андрія Струся Оксана ЦИМБРИЛА.
ТРЕБА сказати, що певний час Оксана Миколаївна була під особливим прицілом. Якщо пригадуєте, одного разу, видно, хтось «стукнув» в міськраду, звідти алярмово висадився в навчальний заклад владний десант шукати… спиртне. Насправді, вчительки (а не Оксана Цимбрила) влаштували собі перекуску, бо у школі був такий час, що мусили зранку до вечора там бути. Але рейдова бригада знайшла у якійсь шафі дві невідкорковані пляшки вина. Можна подумати, що це щось надзвичайне – та нині кожен десь щось має в закапелку і не такий вже й святий… Але знахідка дала підставу чиновникам звільнити пані Оксану за… аморальну поведінку. «Вирок» як для педагога з багаторічним стажем, в тому числі й управлінця, доволі принизливий.
Тривалий час відбувалися судові засідання на різних рівнях і, як наслідок, директорка довела, що вона не аморальна людина. Оксана Миколаївна повернулася на своє директорське крісло, педагоги та батьки, які шанобливо до неї ставляться, заспокоїлися… У всій цій історії може бути й інший підтекст. Оксана Цимбрила має щастя (чи нещастя) бути родичкою колишнього мера Тараса КОПИЛЯКА. І саме на цю обставину звертали увагу аналітики, коли думали, чому звільнили за «аморалку» Оксану Миколаївну. До слова. В Самборі так є: коли приходить новий очільник ратуші, то починає звільняти тих, хто був дуже прихильним до попередника. Чого гріха таїти, Тарас Васильович теж під різними приводами звільняв шанувальників Михайла Кота… Але у ситуації з Оксаною Цимбрилою та на другій каденції Юрія ГАМАРА нам здавалося, що вже мало б забутися: хто чий фанат є, а головним мірилом мало б стати інше – чи посадовець виконує свої обов’язки. Як нам видається, школа-ліцей на доброму рахунку, у всякому випадку, скандалів чи претензій з боку батьків ми не чули.
І ось скандал, який увійшов в історію під датою минулого четверга. Найкраще про нього розповіла сама Оксана Цимбрила: «В час Великого посту, в час пандемії, коли маємо дбати про ближнього свого, коли найбільшою цінністю є збереження людського життя та здоров’я, в нашому Самборі відбуваються дивні речі. Маю за обов’язок повідомити батьківську, учительську громади Самбірської школи-ліцею імені Андрія Струся та й усіх жителів мікрорайону школи про те, що чиновниками відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради було прийнято сьогодні рішення, що я «НЕ ВІДПОВІДАЮ ЗАЙМАНІЙ ПОСАДІ», що тягне за собою звільнення. Цікаво, чим керувались «великі експерти»? Явно не законом, бо про існування його вони давно забули. Не секрет, що не пасую їм на посаді директора, бо треба звільнити місце комусь потрібному. Ну, що ж, панове, знову до суду!»
Емоційно, але інакше пані Оксана, либонь, і не могла сказати. Ми все ж зажадали у неї конкретніших пояснень, у всякому випадку, якщо атестаційна комісія приймає таке радикальне рішення, то мала б щось пояснити. Директорка каже, що нічого толком не пояснювали, просто проголосували, а потім почала говорити про відсутність певної документації в навчальному закладі. При цьому наша співрозмовниця зазначила, що перед атестацією відділ освіти за підписом в.о. керівника Богдана ЛИСЕЙКА дав Оксані Миколаївні дуже позитивну характеристику, але це не вплинуло на вердикт комісії «Не відповідає займаній посаді». То щось не дуже правильно: нині може керувати, а завтра вже ні?
Ми попросили коментар і у гуманітарного заступника мера Святослава УХАЧА. Цитуємо дослівно: «Пропала вся документація СШ 9 і НВК – нема нічого, у неї (директорки -авт.) нема актів прийому-передачі шкільної документації… А вона каже, що не має жодного відношення до тієї документації… Нема документації – нема атестації, то так коротко…» Чесно слово, ми не знаємо, хто несе відповідальність за документацію та її збереження. Мабуть, директор. Але так само не знаємо, чому відділ освіти не звернув увагу на цю прикрість раніше? Дев’ята школа стала школою-ліцеєм імені Андрія Струся, мабуть, років 6 тому і невже за стільки часу шило з мішка не вилізло? Аж тепер, коли директорка пішла на планову атестацію… Не маємо права твердити, але якась упередженість з боку відділу освіти є. І чи відсутність певної документації адекватна покаранню – не відповідає займаній посаді? Може треба було провести внутрішнє розслідування, ну, скажімо, дати догану директорці, чи покарати когось з відділу освіти за те, що у підпорядкованому навчальному закладі нема документації. І чи впливає відсутність документації у якійсь шухляді на навчально-виховний процес?
Борони Боже, не знімаємо жодної відповідальності з Оксани Цимбрили за документацію, але все це насторожує… Судячи з усього, директорка подасть відповідну заяву в атестаційну комісію Департаменту освіти і, якщо він буде на боці керівника закладу, то для відділу освіти це повернеться черговим ґанджем.
Ми б хотіли звернути увагу на ще одну цікаву пікантність. Мова йде не про особистість самої директорки, а про явище чи середовище. Тобто, зачепивши її одну, автоматично зачіпають вчительський колектив, учнівський, батьків, зрештою, жителів мікрорайону. Упевнені, вони не будуть задоволені, вони будуть обурені і, якщо комусь здається, що почнуть шукати порушників їхнього спокою у відділі освіти, то радше ні. Підуть «на ратушу»… Кому потрібні непотрібні емоції? Навіщо розхитувати той корабель, який спокійно пливе? Це приблизно так само, як у СШ №1. Можливо, міськрада і невдоволена переможцем конкурсу на посаду директора Михайлом Глинянським, але він переміг, колектив ним задоволений, батьки не нарікають – чому б не дати спокій? Проте ні, хтось із депутатів міськради, як твердить народний поголос, подав у суд, бо конкурсна комісія була не така… Не знаємо, така вона, чи не така, але були в числі комісії і представники Департаменту освіти ЛОДА і, якби щось було не так, то конче звернули б увагу. Їм же все одно, чия людина з містечкових політичних еліт претендує на владу у школі.
А в принципі, як видається, давно назріла потреба нарешті призначити повноправного керівника такої складної, розгалуженої, емоційної та амбіційної галузі як самбірська освіта. Бо у нас – що не очільник, то з додатком «В.О.». Та ще й зрілого віку…
Роман ІВАНЧУК
Фото: nvksambir.wordpress.com