Що не кажіть, а приємно редакції газети отримувати листи вдячності. Кому б вони не адресувались. Це означає, що в нас не все так і зле, не котимося кудись в прірву. У час серйозних викликів, на жаль, не так часто можна почути про добро, милосердя.
Але є листи, які стосуються медиків. Від їхньої фаховості у період інфекції корона вірусу чиєсь життя, майбутнє справді, як на терезах. Вони, люди в білих халатах, але тепер у суцільно захисних костюмах, постійно на передовій боротьби з небезпечною недугою.
Сьогодні, у найважчий для кожного з нас момент, опинившись за гранню небезпечного кола , з якого або є вихід ,або … його нема, з надією чекаєш на руку допомоги. Її ціну найкраще можна зрозуміти, коли гарячий жар стискає груди і подих свіжого повітря стає розкішшю, бо хворий не в силах дати собі ради.
Через таке пекло довелось пройти не лише мені одній.
З перших днів підступної недуги колектив НКП Рудківської міської ради «Рудківська лікарня» опинився на лінії боротьби з невідомістю, ризиком і болем, рятуючи комусь долю. Хто ж вони, люди з надлюдськими можливостями, яким не притаманне відчуття страху за власне життя?
Та ні, всі вони звичайні люди, що мають сім’ї і не менш, ніж хворий, дорожать своїм життям, зрештою, як і ми з вами. Краще туди не потрапляти. Але, на жаль, не без того.
Радувало, що в лікарні ніколи не бракувало кисню, без якого не обійтись, вона в міру забезпечена відповідними препаратами та засобами підтримки дихання. Та, скажу більше, тут панує особлива атмосфера людяності, милосердя і високого професійного обов’язку. Кожного ранку і вечора бригада медичних працівників обходить палату за палатою, аби довідатися про стан хворого і вселити йому надію на одужання. Я це відчула. Хіба лише я?
Тому особисто від себе і вдячних пацієнтів усім вам низький уклін, Ангели доброти і милосердя. Велика подяка директору лікарні Роману Пукало за безперебійне функціонування всіх підрозділів, за правильно організовану роботу і безвідмовне бажання прийти на допомогу кожному. Рівно ж такі слова адресую заступнику директора Ярославу Мисяку, Василеві Процьку – заслуженому лікарю України, завідувачу відділенням. Ви над сотнями пацієнтів схиляєте своє чоло, щоб надати пораду і кваліфіковану медичну допомогу, яка стає рятівною.
Уклінно дякуємо колективу лікарів-асистентів, консультантів за щоденну благородну працю. Найтепліші слова засилаємо старшій медсестрі Марії Мартин, усім медсестрам та молодшим медсестрам. лаборантам, технічному персоналу, сестрам-господиням, працівникам кухні. Ви вдень і вночі працюєте, як годинниковий механізм, виконуючи надзвичайно важливу й відповідальну роботу.
Бувало, що за захисними костюмами не просто вдавалося впізнати ваші милі обличчя, голоси, а в дописі назвати імена. Відтак хочу винагородити всіх вас благородним титулом «Ангели доброти і милосердя». Господь довірив вам сповняти на землі найвищу місію: рятувати, можливо, дечим повторюсь, найцінніше, що є у кожної людини – її життя. Але бережіть і своє.
Надія ШПАЙХЕ-ТОДОЛЮК,
м. Добромиль.