За час ковіду нарід знудьгувався за велелюдними святами і, як тільки з’явилася нагода відкрити рота, знявши маски, села почали влаштовувати собі розваги. Лише минулої неділі забави провадили у Старій Солі, Дроздовичах та Ріп’яно. Власне, у це гірське село і запросили нашого репортера, годі було відмовити, бо Ріп’яна так далеко, що не завжди туди й доберешся… (А у понеділок пісенне свято було у Топільниці).
Богу дякувати, дорога туди тепер чудова, або, скажемо так, майже чудова – залишилися не залатаними шматки, але то справа часу. Разом з головою районної організації «Європейської Солідарності» Олегом ГОРБОВИМ та помічницею-консультантом депутата обласної ради Михайла ГИЧКИ Галиною ПАВЛЕЧКО вічно дірявий шлях пролетіли на одній передачі і навіть встигли до початку… Потрапив у щирі обійми організаторів фестивалю і мусив скуштувати чарчину тамтешнього трунку. Мене переконали, що якщо я бойко, то для гарного настрою мушу щось спожити… Хоча настрій був одразу, бо поруч з фуршетним столиком провадили останню репетицію музики з Розлуча. Це знаєте, наче побував на весіллі часів свого дитинства. То тепер музиканти уже не ті – нашпиговані такою апаратурою, що сама собі співає, сама собі грає – аби лиш світло не пропало…
Подвір’я біля Народного дому було уже заповнене глядачами і нам, гостям, залишалося лише приєднатися до гурту. Ведучою фестивалю «Дуже Зелені свята» була ведуча зі Самбора Оксана ПУЦЕЛИК, яка будь-що вести не буде. Вона буде вести ті заходи, які справді вартують уваги і підтримки… Познайомився я з керівником Народного дому Миколою НЕСТЕРОМ, який уже три роки бере на себе обов’язок організовувати на Зелені свята такий фестиваль. Це ж стільки різних клопотів, нервів, старань, а на зарплату головного культпрацівника села це ніяк не впливає. Сидів би собі тихенько, як багато інших, а то ні – треба, каже, людей гуртувати, треба їм влаштовувати свята, бо що земляки далеко в горах бачать, крім своїх проблем. Секретар Стрілківської сільської ради Андрій СОДЖАК теж говорив, що такі заходи об’єднують народ, створюють гарні враження і залишають добрі спогади про прадавні традиції, а Василь ГРИЦАК – тамтешній староста на десяток сіл, не міг порадіти від того, що на свято зійшлося стільки молоді. Молодих людей справді було багато і я перепитав у пана Василя, чи то місцеві, чи то заїжджі з великих полісів до бабусь? Більшість, каже, свої і похвалився тим, що місцева школа має аж 70 учнів, а це, повірте, за нинішніми мірками, велика розкіш. Взагалі, пан Василь – сам молодого віку і дуже хоче для своїх сіл щось корисне зробити, хоча це не завжди виходить… От я помітив, що мій модний телефон в Ріп’яно «вмер», а з’ясувалося, що нема покриття. Лише в окремих точках села є. Проте, за словами старости, скористатися точками непросто, бо не знати, чи абонент теж в точці… Свого часу, аби провести якесь Інтернетівське диво у село, він сам викопав під споруду яму. Викопав і пішов спати. Вранці приходить, а яму під фундамент хтось акуратно загорнув… Один з операторів мобільного зв’язку хотів встановити на найближчій горі вежу, аби був файний контакт, але селяни вирішили, що буде радіація, не буде потенції і відмовилися. Тепер шкодують, але оператор не поспішає. Ось такі сільські оповідки…
Але повернемося на концертне поле. Одній із перших слово надали представниці Михайла Гички. Галина Павлечко розповіла, що у її шефа, опріч Зелених свят, ще День медика і День батька. З’їжджається уся родина, якій важко буде пояснити, чому глава покинув їх і подався у Ріп’яно. Готовий підтримувати добрі ініціативи бойків… Галина Дмитрівна побажала усім гарного свята і попросила бути щасливими, щоб ворогам від того ставало зле… Окрім місцевих очільників, ще надали слово несподіваному гостеві – Юрію КРОХМАЛЮ, який приїхав на рідні терени з с.Криве Озеро на Миколаївщині. Що цікаво, він там згуртував земляків у Товариство «Бойківщина». Це, уявіть, на зросійщеному Півдні. Привітався з земляками звично для нас «Слава Ісусу Христу» і додав, що саме так вітають один одного бойки, які замешкали у Кривому Озері. А потім так розхвилювався, що небагато міг сказати… Обіцяв повторний підхід до мікрофону, але потім…
Того дня мешканців округи звеселяли розлуцькі музики, «Бескиди» з Либохори, знаменитий гурт «На драбині», Марія СВЯСТИН, Ярослава Возняк, Михайло ЩЕРБАН, Ірина МАРЧАК і, безперечно, знані не тільки в Україні «Моцні бойки» з його незмінним Василем ЛЕВИЦЬКИМ. Вони на великих та малих сценах уже майже 40 років і стали такою собі візитівкою Ріп’яни.
Зацікавив нас номер, який називався не зовсім зрозуміло «Водити куща». Вийшло з десяток гарних, причепурених панночок та два парубки. Вони водили цікавий, автентичний хоровод, а потім парубки, які тримали кущ, мали йти з кущем до від хати до хати сповіщати про прихід Зелених свят. Ось такий сюжет, а у ролі першого господаря мусив виступити сільський староста Василь Грицак, якому хлопці і вручили деревину. Оригінально! Але я був приголомшений іншим. Музичний супровід – пісня, яку виконували Марія КРУПА та Надія НЕСТЕР з Ріп’яни, був до болю знайомий. Це були наші з вами «сію-вію конопелечки», що підкорили Європу на пісенному конкурсі. Уявляєте, де Євробачення, а де Ріп’яна – український мотив той же… В Ріп’яній «Заплетемо Шума» завжди виконували на Зелені свята.
Роман ІВАНЧУК