Скільки мільйонів отримали підприємці в час карантину?

SambirWZ
198
Ситуація з карантином та проблеми підприємців (і не тільки) переконали нас у тому, що треба зустрітися з керівником Самбірського Центру зайнятості, нашим радником з економічних питань Іваном ТИМЦІВИМ. Його структура, зокрема, займалася виплатою компенсацій минулого разу. Як буде тепер? З приводу цих та інших питань наша чергова зустріч.

-ІВАНЕ Михайловичу, можете пригадати, скільки грошей компенсації отримали наші підприємці і чи вважаєте ви, що вони сповна отримали своє втрачене, чи, може, сфілонили – мовляв, не працювали, а виплати були для них, наче премія.

-Виплати тоді ділилися на два етапи. В літній період 642 підприємці отримали 3 мільйони 588 тисяч гривень. Сума начебто велика, однак, якщо поділити її на усіх, то в середньому вийшло по 5,5 тисячі гривень. Юридичні особи у літні період отримали 4 мільйони 363 тисячі гривень на 348 працівників. Однак, прорахувати суму в середньому на особу тяжко, бо різняться періоди виплати і це залежало від останньої зарплати працівників на цьому підприємстві. За січневий карантин ми виплачували допомогу лише юридичним особам і ця сума становить 1 мільйон 879 тисяч гривень. На одного найманого працівника припало 5,2 тисячі гривень. З приводу вашого питання, чи хтось когось дурить, можу сказати, що це ті цифри, які загалом відповідають регіону – приблизно так само є і в інших районах області. Певна річ, за умови, що ці підприємства справді не працювали.

  -Хто буде виплачувати компенсації цього разу? Одні кажуть, що то будуть кошти з державного бюджету, а інші – що з місцевих бюджетів територіальних громад. Ваш прогноз?

-Ініціатива Президента подана у Верховну Раду. Чекаємо на рішення. Але ніхто не забороняє органам місцевого самоврядування приймати програми підтримки підприємців у час карантину.

-Недавно став свідком доволі емоційної розмови двох парубків років двадцяти. Один скаржився іншому: мені батя знайшов роботу – 8 годин за комп’ютером за 12 тисяч гривень. Він думає, що я недоумок і буду пахати за такі копійки… 12 тисяч в Самборі для недосвідченого працівника – це, здається, розкіш, чи не так? Суть нашого питання: молодь справді не хоче працювати, не хоче працювати за таку суму, чи простіше за батьківський кошт замовляти собі каву в продуктовому магазині і розмірковувати про життя-буття?

-Сьогодні зарплата від 8 тисяч гривень і вище – це той мінімум, за який залюбки погоджуються працювати в Самборі. А загалом, я переконаний у тому, що молоді люди хочуть працювати. Можу переконливо сказати, що останнім часом як молоді, так і старші люди справді шукають місце праці. Романтика з приводу того, що за кордоном – рай, уже проходить.

-З 1 квітня зростає трудовий стаж для жінок. Де їм допрацьовувати до свого пенсійного віку, якщо не всі молоді мають змогу працевлаштуватися?

-Я дивую, що жінкам в Україні підняли і пенсійний вік до 60 років, і стаж – 30 років… В наших реаліях здобути страховий стаж дуже складно.

-Іване Михайловичу, стрічки у соціальних мережах переповнені запрошеннями на роботу в Польщу та Чехію. Навіть незважаючи на європейські «червоні зони», пропонують безкоштовні візи, житло, харчі – лише щоб їхали. Видно, у Європі геть сутужно без наших робочих рук. Що на противагу іноземним працедавцям може запропонувати, наприклад, самбірська «біржа праці»?

-У нас постійно є певні вакансії. Середня зарплата по цих вакансіях – 8 тисяч гривень. Хоча, скажімо, «Омега» пропонує шліфувальникам 12 тисяч гривень, посада в інших колективах столяра – 10 тисяч і так далі. В об’єднаних громадах є немало вакансій неробочих спеціальностей. Новокалинівська міська рада. наприклад, шукає землевпорядників, а їх чомусь нема. Є бажаючі, зголошуйтеся. Тобто, хто насправді шукає роботу, той знаходить. А що стосується Європи, то вона, як показує час,  без наших робочих рук нічого не вартує. Але дивує позиція тієї ж Європи: приїжджайте, працюйте, але жодного соціального захисту не гарантує. Може не до слова сказано, але часто бачимо у соціальних мережах прохання допомогти перевезти в Україну тіло померлого заробітчанина. Наші милосерді українці допомагають, хоча, за правилами моралі, це мав би робити офіційний працедавець чи то у Польщі, то в Чехії.

-Сусідні країни запрошують у такий складний час наших медиків на роботу, а у нас кажуть, що медиків уже бракує. Самбірщина таку проблему відчуває?

-Можу потішити пацієнтів – великої кількості вакансій в лікарнях нема, хоча Рудківська ковідна лікарня запрошує на роботу лікарів.

-У трьох районах зменшилася кількість чиновників у райдержадміністраціях, райрадах. Люди знайшли собі місце праці?

-Не всі, на жаль. Зараз за кількістю безробітних Самбірщина б’є рекорди в області… Пів року ми шукаємо для них місце праці за фахом, а потім будемо пропонувати перенавчання, або вакансії, які є на ринку праці.

-В Самбір прийшли інвестори, які викупили хлібокомбінат. Знаємо, що тривав набір будівельників. Щось свіже чути від власників? 

-Підприємство працює, йдуть підготовчі роботи до виготовлення основної продукції. На жаль, зареєстровані не у нас. Але, думаю, це питання часу.

-Ви безперечно, знаєте ситуацію з Воютицьким спиртзаводом. Прокоментуйте з точки зору керівника Центру зайнятості.

-Не знати, чи це радісна новина, чи навпаки, але жінкам підняли з квітня нинішнього року пенсійний вік. До 60! Нерадісно, бо могли б жінки уже бути на заслуженому відпочинку, а радісно – бо у владі вирішили продовжити їм молодість… Але проблема у тому, що люди у такому віці часто або не можуть знайти собі місце праці, або в колективах дивляться на них, наче на антикваріат. І як бути, коли працедавці неохоче беруть до праці тих, які ще навіть п’ятдесятки не мають. Щодо жінок віком старше 50 років, то будь-яка дискримінація з боку працедавців карається законом. Скажімо, швейна фабрика бере на роботу без обмеження віку. Повинен наголосити на тому, що люди передпенсійного віку під час скорочення кадрів мають переважаюче право залишатися. Хоча, певна річ, ситуації можуть бути різні, наприклад, підприємець згортає свою діяльність і так чи інакше, людина може залишитися без роботи.

-Питання, яке нам продиктували читачі. От ми усі хочемо, щоб розвивалося місцеве фермерство, бо свій господар ближчий, ніж заїжджий латифундист. Отож, скільки робочих місць створили наші фермери? Бо, твердить читач, таке враження, що сільські ґазди використовують чужу робочу силу без обліку.

-Створенних робочих місць дуже мало, тому можна допустити, що хтось десь працює за «конверт», проте, треба враховувати, що у наших фермерів працюють, як правило свої, близькі родичі. Ситуція, на жаль, для нас не дуже добра. Відбулося вивільнення працівників. Очікуємо рішення інвесторів про діяльність, чи перепрофілювання підприємства. Бісковицька територіальна громада втратила потужного платника податків.

-В територіальних громадах є фахівці вашого профілю, чи селяни й надалі їздять у Самбірський Центр зайнятості?

-В територіальних громадах нема працівників служби зайнятості. Це пов’язано з питаннями доступу до реєстрів, захисту персональних даних громадян. Планується в майбутньому наблизити надання послуг в громади. Хоча працівники нашого Центру раз у иісяць виїжджають в громади для надання консультацій.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар