Раніше ми не помічали, щоб мер Самбора Юрій ГАМАР ходив на екскурсії на самбірські підприємства. Допомогти приватизованим давно заводам влада не може, а просто ходити – аби ходити, який смисл? Тому відвідини заводу «Омега» можна назвати подією значущою.
Разом з міським головою були секретар ради Юрій ДМИТРИШИН, керівник СКП «Об’єднане» Євген КВАС. Гостям продемонстрували нові досягнення колективу. Судячи з відгуків, зокрема Юрій Петрович висловив задоволення на своїй сторінці у соціальних мережах, гості оцінили високий рівень виробництва. А заразом поговорили про співпрацю підприємства та влади. І перший штрих до добрих стосунків – коштом місцевого бюджету придбають на «Омезі» машину для нанесення дорожньої розмітки, що є доволі актуальним, бо коли ремонтують дороги, то потім самі й розмітку нанесуть. Коли ми потім спілкувалися з директором підприємства Петром МОШУМАНСЬКИМ, то, як тільки захотіли спитати у нього, чому б не зробити подарунок містові, він сам зазначив, що продасть «Об’єднаному» нову техніку значно дешевше. Може й так, бо якщо почати все роздаровувати, то з чим залишишся. Пан Мошуманський похвалився, що це їхній проєкт і втілення. Таких машин виготовляють немало і для різних цілей, наприклад, розмітки на стадіонах… Завод шанобливо ставиться до свого «дитя», а тому закуповує деякі комплектуючі навіть в Японії та США. Причому, брендові фірми. Все тому, що не хочеться гнати халтуру. Якщо вже продавати, то це має бути річ, яка витримує не рік-два.
Ми собі уявляємо розмітку і головна її властивість, що недовготривалість… Поділилися своїми міркуваннями з паном директором, мовляв, машина – це чудово, але як довго проіснує розмітка? Виявляється, фарбу наносять під різним тиском – кому як треба, є різні фарби та різні технології. Це уже самі господарі будуть пильнувати. Але, запевнив нас, що, наприклад, «зебра» на переході рік витримає.
І тепер трохи емоцій на адресу Петра Мошуманського. Він – чи не єдиний керівник з дев’яностих років, який втримав своє підприємство і втримався на ньому сам. Якесь відчуття, що кризи «Омегу» боком оминали. Труднощі були, але ніхто перед ними руки не складав. Роль Петра Михайловича в історії заводу величезна. До речі, зважаючи на його досвід, два попередні мери Самбора брали собі пана Мошуманського у перші заступники, але в ратуші директор надовго не затримувався – на «Омегу» тягнуло, бо там його життя, а у владі – це так, тимчасово…
Роман ІВАНЧУК.