Тепер Самбір сам собі дорожню розмітку буде малювати

SambirWZ
460
Раніше ми не помічали, щоб мер Самбора Юрій ГАМАР ходив на екскурсії на самбірські підприємства. Допомогти приватизованим давно заводам влада не може, а просто ходити – аби ходити, який смисл? Тому відвідини заводу «Омега» можна назвати подією значущою.

Разом з міським головою були секретар ради Юрій ДМИТРИШИН, керівник СКП «Об’єднане» Євген КВАС. Гостям продемонстрували нові досягнення колективу. Судячи з відгуків, зокрема Юрій Петрович висловив задоволення на своїй сторінці у соціальних мережах, гості оцінили високий рівень виробництва. А заразом поговорили про співпрацю підприємства та влади. І перший штрих до добрих стосунків – коштом місцевого бюджету придбають на «Омезі» машину для нанесення дорожньої розмітки, що є доволі актуальним, бо коли ремонтують дороги, то потім самі й розмітку нанесуть. Коли ми потім спілкувалися з директором підприємства Петром МОШУМАНСЬКИМ, то, як тільки захотіли спитати у нього, чому б не зробити подарунок містові, він сам зазначив, що продасть «Об’єднаному» нову техніку значно дешевше. Може й так, бо якщо почати все роздаровувати, то з чим залишишся. Пан Мошуманський похвалився, що це їхній проєкт і втілення. Таких машин виготовляють немало і для різних цілей, наприклад, розмітки на стадіонах… Завод шанобливо ставиться до свого «дитя», а тому закуповує деякі комплектуючі навіть в Японії та США. Причому, брендові фірми. Все тому, що не хочеться гнати халтуру. Якщо вже продавати, то це має бути річ, яка витримує не рік-два.
Ми собі уявляємо розмітку і головна її властивість, що недовготривалість… Поділилися своїми міркуваннями з паном директором, мовляв, машина – це чудово, але як довго проіснує розмітка? Виявляється, фарбу наносять під різним тиском – кому як треба, є різні фарби та різні технології. Це уже самі господарі будуть пильнувати. Але, запевнив нас, що, наприклад, «зебра» на переході рік витримає.
І тепер трохи емоцій на адресу Петра Мошуманського. Він – чи не єдиний керівник з дев’яностих років, який втримав своє підприємство і втримався на ньому сам. Якесь відчуття, що кризи «Омегу» боком оминали. Труднощі були, але ніхто перед ними руки не складав. Роль Петра Михайловича в історії заводу величезна. До речі, зважаючи на його досвід, два попередні мери Самбора брали собі пана Мошуманського у перші заступники, але в ратуші директор надовго не затримувався – на «Омегу» тягнуло, бо там його життя, а у владі – це так, тимчасово…

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар