Ті молоді батьки, які ще дивом зосталися у селах, конче не будуть наступної ночі дітей зачинати, аби школу врятувати…

SambirWZ
191
Ми уже писали про те, як у Добромильській територіальній громаді провадять оптимізацію освіти. Деякі школи довелося чи то призупинити, чи то понизити у статусі. Констатували, що цей регіон на території колишньої Старосамбірщини має чи не найскладнішу мережу малокомплектних шкіл. А оскільки райдужних перспектив через погану демографічну ситуацію мало, то гірка доля не за горами. Крім того, у школах є немало пенсіонерів, яким легше буде піти, ніж молодим педагогам, яким ще довго орати освітянську нивку.

МИ Б не торкалися цієї теми знову, якби не деякі події минулого тижня. Зокрема, депутат Добромильської міськради Василь ДЕРКАЧ поширив у соціальних мережах такий пост: «Чи може існувати село без школи? Цікаво працює Відділ освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради. Спочатку виноситься питання на сесію про закриття шкіл в селі Княжпіль та Мігово, без аргументованого вивчення ситуації, на голосування. Не дотримуючись відповідних положень відносно закриття та реорганізації навчальних закладів, а саме: не проведено громадське слухання, не повідомлено керівника опорного закладу, філіями, які є дані школи, не розглядалося це на комісії з питань культури, освіти…, не обговорювалося це також на виконкомі. Свавілля чи некомпетентність Відділу освіти не має меж. На наступний день без попереджень приїжджають з перевіркою. Про які туристичні стежки говорить наша влада, закриваючи такі школи, які є фундаментом патріотизму та національної свідомості? Випускниками тих шкіл є священники, єпископи, лікарі, юристи, інженери, скульптори, письменники, меценати, композитори, літературознавці та оперні співаки. Учні шкіл беруть участь в олімпіадах і різних змаганнях та здобувають призові місця. То ж які знання давали і дають ці школи???» Визнаємо рацію пану Василю у тому, що коли з села забрати школу, то воно порожніє, німіє і опиняється на задвірках. Тому нема нічого дивного, що пан депутат як патріот своєї околиці написав саме такий пост, звинувативши відділ освіти міської ради. І тут має рацію – хтось же мусить бути винним. Зокрема, і в питанні дотримання процедури, слухань, погоджень, вивчень, досліджень і так далі. Хоча, з другого боку, досліджуй – не досліджуй, але є речі, проти яких не попреш. Ми трішки пізніше про них скажемо. А зараз ще один пост з соціальних мереж: «Сьогодні, 4.04.2021 року, в селі Княжпіль відбулися громадські слухання з дотриманням усіх карантинних правил. На порядку денному стояло питання відносно пониження рівня статусу Княжпільської та Мігівської шкіл. Прийшли до висновку, що це питання потребує детальнішого вивчення». Нічого нового у такому висновку не бачимо. Ще коли на сесії міськради мали вивчати освітянську оптимізацію, депутат Семен ЦЕБАК сказав, що питання не було на освітянській комісії і його треба зняти. Мабуть, тому, подумали собі, що воно не до кінця вивчене.

Але тут, панове, і вивчати нема що, бо у школі є така наука як арифметика. Наша редакція попросила у відділі освіти кілька основних цифр і довідалася, що у Княжполі є 27 учнів і 14 викладачів, а в Мігово – 29 учнів та 12 вчителів. Чи не надто великі витрати для платників податків? Яка ще багата країна здатна на таку фінансову розкіш? Чи комфортно педагогам з такою кількістю учнів і про яку сучасну матеріальну базу і належну наповнюваність класів, про що постійно говорить Департамент освіти Львівської ОДА, та економію коштів, можна балакати. Керівник відділу освіти Галина САВРЕЙ на наступне наше важливе запитання, чи мають перспективи, тобто, чи є в селах діти до шести років, які підуть у ці школи, теж оптимізму не вдихнула. Навпаки, зазначила, що є молоді сімї, які виїжджають на постійне місце проживання, наприклад, у Львів. Тому чекати наповнюваності класів найближчими роками не доводиться. Чи можна говорити про якість навчання дітей у малокомлектних школах, коли в класі 2-3 учні? Мабуть, ні. Ми не до кінця зрозуміли, але пані Саврей сказала, що в Мігово, скажімо, учні від 5 до 9 класів – на індивідуальній формі навчання. Це як, це чому?

Ми розуміємо і те, що коли пройде пониження статусу шкіл чи призупинення роботи взагалі, то без місця праці зостануться педагоги, яким ще далеко до пенсії. І чесно слово, їх дуже шкода, бо знайти потім якусь роботу навіть у сусідньому селі дуже складно. Розуміємо і депутатів, які, розуміючи ситуацію, не хочуть скорочувати школи у рідних селах. Рішення не популярне. Але може бути й таке: ми не проголосуємо, а ви, чиновники, шукайте гроші на малі школи. Не знайдете – будете биті…  Якщо виходити з міркувань Василя Деркача про те, що село без школи не може існувати, то треба депутатам сідати в міській раді і шукати в бюджеті кошти, якими, опріч освітянської субвенції, підтримувати малокомплектні школи. Тобто, слід переконати інших депутатів, що кошти платників податків треба спрямувати саме у ці навчальні заклади – і нехай вони живуть! Відкладати це болюче питання на потім – начебто від цього щось зміниться, можна, але навіщо? Ті молоді батьки, які ще дивом зосталися у селах, конче не будуть наступної ночі дітей зачинати, аби школу від оптимізації врятувати… Ще раз повторю те, що говорю постійно: у дев’яностих роках, прибиті проблемами молоді люди, перестали народжувати тих дітей, які нині самі мали народжувати для шкіл своїх дітей. І кого зараз звинувачувати у тому, що на одного вчителя припадає два учні?

…Передбачаю коментарі до теми: нехай чиновники знімуть зі себе премії і віддадуть у школи, бо вчителі теж хочуть безбідно жити. Нехай знімуть – на це їхня воля, або воля депутатів. Але останнім часом ці премії народ уже знімає та скеровує не лише у школи, а й на дороги, у лікарні, на пільгове перевезення, чи ще кудись…

Роман ІВАНЧУК.

А ТИМ ЧАСОМ… «Департамент освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації та Львівська обласна організація профспілки працівників освіти і науки вважають НЕПРИПУСТИМИМИ дії органів місцевого самоврядування територіальних громад щодо зменшення розміру надбавки за престижність педагогічним працівникам.

Керівництву, зокрема Добромильської громади, рекомендовано повернути надбавку за престижність до попереднього розміру. Одночасно спільно з обласною владою, окремими депутатами Верховної Ради докладаємо максимум зусиль щодо збільшення обсягу освітньої субвенції для окремих територіальних громад області». Це були роз’яснення керівникам громад з приводу їхніх рішень щодо зменшення розміру надбавок.

Фото: platforma-msb.org

Вас це може зацікавити

Залишити комментар