Тридцята Сприня

SambirWZ
640
У неділю відбулося святкування чергової річниці створення УГВР – політики, як завжди було багато…
Це уже традиція – тридцять років поспіль в середині липня їду у Сприню на відзначення чергової річниці УГВР. Сценарій практично не міняється і може це добре, бо один раз гарно започаткована традиція має право на життя. Міняються люди – багато хто з зачинателів святкувань пішов у Вічність, натомість приходять інші. Молоді не конче багато – її не захоплюють палкі патріотичні промови здебільшого однаково змісту. Їдуть ті, які виступають з концертом, або пластуни.

А от незмінним протягом трьох десятиліть був вступний виступ активіста Михайла ШПАКА. Його голос голова Самбірської районної ради Віталій КІМАК, відкриваючи захід, назвав «голосом УГВР». На жаль, Михайло Антонович почив в Бозі – як і багато з тих, хто розпочинав УГВР колись, і тих, які відновлювали вшанування Героїв в дев’яностих роках. Віталій Кімак, до слова, зачитав деякі імена, зокрема, згадав Михайла ФІЛЯ, Степана ЧОПИКА, Володимира ВАСЮТИ, Ореста СТАБРИНА, Осипа МЕЛЬНИЧУКА, Данила КУЗЬМІНСЬКОГО, Богдана РЯПИЧА, Миколу МИШКА…


Цьогоріч УГВР пройшло «під знаком» аж чотирьох народних депутатів – Ярослава ДУБНЕВИЧА, Андрія ЛОПУШАНСЬКОГО, Софії ФЕДИНИ, ОЛЕГА СИНЮТКИ. Відповідно, біля кожного з них були представники команди, які відчутно збільшували кількість учасників. А додайте обласних депутатів Юрія ДОСКІЧА, Романа ФИЛИПІВА, Сергія ДЗЯДИКА, Володимира САГАНА, які теж не самі прибули… Цікаво, що уже наступного дня після свого обрання головою партії РУХ, тобто найпершим рухівцем в Україні, у Сприню приїхав Андрій КОРНАТ… Виходячи з такого представництва, можна зробити висновок, що запахло якимись свіжими виборами. А цю деталь підмітив один поважний пан, який захотів залишитися інкогніто. Так і сказав: вшанування героїв УГВР перетворюється у політичні піар-акції. Тільки політики міняються… Ну, так воно завжди й було. Свого часу організатори дійства навіть просили чи вимагали забирати партійні прапори, бо місцеві політики потім рахували, чиїх було більше. На території УГВР тепер лиш черво-чорні та державні прапори…
Концерт був цікавим, хоча люди довго не витримували пекучого сонця і розходилися по родинних чи партійних осередках для тіснішого спілкування. Це теж традиція УГВР – люди приїжджають побачитися, погомоніти, навіть чарку підняти…
Як нам здалося, фішкою святкувань стала виставка зброї, яку привіз зі Стар’яви палкий шанувальник реконструкцій і власник старовинної зброї Віталій ПАНЬКО. Він фанат тієї справи, має цілий музей, але якщо в музею нічого руками чіпати не можна, то на території УГВР дозволяли. Ми помітили, що виставкою цікавилися не лише діти, а й їхні батьки – наче діти виглядали.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар