Тисовицька еліта нації на подив односельцям збудувала собі ферму і доїть молоко

SambirWZ
2 342
До свого сорому, ще жодного разу не був у Тисовиці. Це село у мене асоціювалося з прізвищем відомого дипломата Василя КИРИЛИЧА, який зараз у Хорватії є послом України… А тепер буде асоціюватися з подружжям ГРАБОВЕНСЬКИХ, які минулого тижня відкрили там сімейну молочну ферму. Знаєте, в нас тепер є два види молока: з магазину і від корів. Поголів’я худоби у селах майже нема, а в крамницях молока багато і різного – аж до довічного терміну зберігання.

Ми якось писали про те, що чоловік у гірському селі купив собі корову і підрахував: на 100 дворів є лише три годувальниці і його сільський бізнес процвітає… Пішли цим шлях Андрій та Ліля. Андрій до того був підприємцем з вищою економічною освітою, засідав у районному «парламенті» колишньої Старосамбірщини. А Ліля вивчилася колись на юриста і працювала в райдержадміністрації. Та й мама Андрієва – директорка місцевої школи… Відчуваєте, еліта нації, інтелектуальний потенціал – і раптом ферма на подвірї… Пані Ліля свого часу пішла у Тисовицю за невістку, народилося двійко дівчаток, життя налагодилося, але потрапила під скорочення у владному домі, а Андрій придумав вихід: будемо створювати ферму і доїти молоко. Дружина на початку навіть гадки не мала, що може щось таке робити, хоча сільська праця знайома їй ще з дитинства у Ясениці Замковій. Придбали сусіднє обійстя і почали будову по суті справи з нуля. А ще у Грабовенських є кум Роман ГРУШАК. Якось сіли собі удвох з Андрієм, випили і намалювали проєкт сучасної стайні, а потім уже підключили стрийка, добрих приятелів і приміщення виросло. Коли пішли розтели, на поміч прийшли родичі Ігор ТИМЧАК з дружиною Аллою, інші однодумці…


Хоча, все це лиш легко пишеться. Завезли порядної породи корів, уже деякі розтелилися, пішло молочко… Мене дуже непокоїла одна тема: що з цього приводу думають односельці? От якби Грабовенські поїхали полуницю до Польщі збирати – то це по нашому, це нормально, а коли своє діло затівають… Андрій замислився на якусь хвилю, а потім з притаманною йому відвертістю відповів: «Кажуть, що я дурак…» Чесно, нічого дивного у тих відвертостях нема – це людська психологія. Так завжди кажуть про тих, хто береться за якусь фантастичну справу, тим паче. у селах. де корови почали виходити з моди. А потім, коли Грабовенські розбагатіють, а це обов’язково станеться, то ставлення зміниться на заздрість. І це також правда. Хоча до великих грошей ще дуже далеко і дуже багато мозолів буде на руках, а гуль – на лобі.
А в той день у Тисовицю прибули партнери з Рівненської області. Вони уже потім нам розповіли про економіку маленького сільського підприємства. Фірма «Сімейні молочні ферми» допомагає грішми на будову, обладнання ферми та закупівлю корів. Натомість протягом певного часу, згідно з угодою, 90 відсотків молока Грабовенські здаватимуть їм за закупівельними цінами, а точніше, на Самбірський сирзавод, з яким рівненці мають відповідну угоду. Решту продукції залишатимуть у себе – чи собі на харч, чи сир домашній, чи на продаж односельцям. Коли я почув про умови співпраці, то здалося мені, що це занадто кабально виглядає. Але потім підрахував, що загалом вигідно. Сьогодні фірма створила таким же чином більше сотні сімейних ферм. Значить людям вигідно. Ми перепитали у гостей, чому вони так довірливо поставилися до наших Грабовенських? Виявляється, не все так просто. Нині фірма має ще 300 охочих співпрацювати, але обирають надійних, вивчають їхніх потенціал, навіть морально-психологічний стан і тільки після того йдуть на партнерство.
З відкриттям нового бізнесу сім’ю фермерів привітали керівник обласного Центру зайнятості Василь БАРИЛЮК, колишній заступник голови райради Микола МАРТИЧ, очільник Старосамбірської держпродспоживслужби Василь ВЕНЦИК, інші пани. До речі, нас зацікавив представник обласної «біржі праці» і свою присутність він пояснив нам тим, що його служба не лише для того, щоб виплачувати гроші безробітним, а для того, щоб створювати нові робочі місця, стимулювати цей процес. Більше того, для таких як Грабовенські буде державна програма допомоги і можна у будь-який час звертатися…
Взагалі свято у Андрія та Лілі вдалося. Таке відчуття, що вони випромінювали суцільну радість і від гостей, і від того, що усі організаційні моменти уже позаду. Але гості покуштувавши книшів та боляників зі свіжою сметанкою поїхали, а їм залишається щоденна, важка робота, яка, безперечно, окупиться.

Роман ІВАНЧУК

Вас це може зацікавити

Залишити комментар