У Стрілківській громаді збагнули, що їхні прабатьківські ліси «втікають» у державні «Королівські Бескиди»

SambirWZ
589
У попередньому спецвипуску ми згадали «призабутий» уже заказник «Королівські Бескиди», який має розкинутися у гірській зоні на більш ніж 9 тисячах гектарів лісових масивів. Незважаючи на Указ Президента про створення такої природоохоронної структури, десь ідея повисла між міністерствами. Начебто Мінекології мало зробити замовлення в Мінекономіки, щоб закласти гроші на утримання цієї державної структури.

А ТИМ часом, про себе нагадали самі горяни устами священника-активіста о.Роман ГРОМА з Мшанця. Це той небайдужий чоловік, який живе життям громади, який разом з іншими організовував пікети на багатостраждальній дорозі від Стрілок до Мшанця і люди свого добилися після десятиріч прохань та вимог полагодити шлях. Цього разу святий отець записав відеоролик за кермом автівки з приводу майбутнього заказника «Королівські Бескиди». Якщо коротко, віддає належне створенню Парку, каже, що це ще одна сходинка для розвитку території, бо будуть збережені ліси, люди матимуть роботу, але постає питання: хто очолить структуру? Якщо добрий керівник, то все буде гаразд, а якщо якийсь не такий, то увесь Парк може перетворитися у прообраз нинішнього «Галсільлісу». Отець каже, що більшість лісів під заказником – якраз з території його Стрілківської громади і в принципі, громада при створенні заказника втрачає контроль. Приблизно такий посил. А тому отець Роман закликав людей не бути байдужими, показувати свою активну позицію, бо не може бути так, щоб свою землю (ліси) просто так комусь віддати.

Таке відчуття, що риторика чи концепція міняються… Якщо раніше усі до болю в руках плескали «Королівським Бескидам», то тепер, коли створилися громади, активісти правильно подумали: ліс може «втекти» в державну структуру, у якої свої жорсткі заповідні закони і для якої на гірських теренах нема кума-свата. І вже лісгосп не вїде туди зі своїми розмаїтими рубками, і хлоп зі села з бензопилою не ризикне там господарювати. І треба, мовляв, щось з цим робити, скажімо, впливати на вибори директора. Хоча, як відомо, директора обиратимуть на конкурсній основі, а конкурс оголошуватиме не місцева влада, а Мінекології. Якщо громада має свою гідну кандидатуру, то нехай би виставляла… Будь моя воля, я б обрав активіста Василя КУРІЯ. Дарма, що не має відповідної освіти, але якщо всі професійні лісівники всуціль «скорумповані», то він, судячи з його дописів, компетентний, чесний, безкомпромісний, розуміється на реформуванні галузі, на проблемах «Галсільлісу», нещадно критикує обласного керівника лісгоспів Анатолія ДЕЙНЕКУ і знає, що красти не можна. Зрештою, йому пора б уже від теорії переходити до практики і організовувати роботу в лісі так, як закон велить. Не сприймайте це за гумор, я давно казав, ще тоді, коли вкотре призначали чергового директора у Старосамбірський «Галсільліс», що ліпшого за Курія не знайдете…

Цілком імовірно, що посаду директора візьме хтось із чужинців, який не пов’язаний з містечковими політичними чи лісовими елітами. Чи у конкурсі на посаду директора хтось буде слухати думку громади, сумніваюся, навіть якщо аргументувати тим, що це рідні прабатьківські ліси. На територію заходить державна структура – і крапка! Інша справа, що громади разом з активістами мусять пильнувати, чи справді норми заказника з боку її начальників чи працівників будуть дотримуватися. Це, мабуть, єдине, що нам залишається, а тому отець Гром має рацію, коли каже: «І хоча власністю Парку стануть комунальні, тобто людські ліси, з громадами ніхто не радиться і не рахується. Таке враження, що тут люди не живуть». Радитися, радше всього, уже ніхто й не буде – така правда… А якщо втрата громадами своїх лісів так дошкуляє, то можна просити Президента, аби відмінив свій Указ про «Королівські Бескиди».

Роман ІВАНЧУК.

Фото: dyvys.info

Вас це може зацікавити

Залишити комментар