Вишиванка – це те дивне людське творіння, яке вирізняє нас від інших народів. І ми цим пишаємося. Та чи знаєте ви історію вишиванок? Якраз нині і пасує розповісти.
У культурі практично будь-якого народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. Вишиванка – яскравий приклад і підтвердження цьому. Історія вишиванки своїми витоками сягає в незапам’ятні часи. Ще, за свідченням знаменитого давньогрецького історика, географа і мандрівника Геродота, елементами вишиванки був прикрашений одяг скіфів, які проживали в наших землях в період VIII ст. до н. е. – IV ст. н. е. Знаменитий арабський мандрівник Х ст. у своїх розповідях також згадує про русів, які носили вишитий одяг. У ході сучасних досліджень, наприклад, на Черкащині були знайдені срібні бляшки з фігурками чоловіків, датування знахідок VI ст., дослідження яких показали ідентичність елементів одягу і орнаменту вишивки українського народного костюму XVII1-XIX століть.
Українські вишиванки: сорочки чоловічі, жіночі блузки, запаски, пояси і шарфи, квітчасті хустини й спідниці, вінки із квітів нашої рідної української землі – цього в жодного народу немає.
Всеукраїнська акція «День української вишиванки» була започаткована студенткою факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесею Воронюк у 2007 році. Вона зауважила, що студенти досить часто одягають вишиванки на пари, і одного разу, спілкуючись на перерві з колегою Ігорем Житарюком, який також був у вишиванці, запропонувала одногрупникам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. У перший рік свята у 2007 році вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора, прихильники України по всьому світу. Акція набула всеукраїнського, а в останні роки й міжнародного масштабу!
Різноманітні заходи в рамках проведення Всесвітнього дня вишиванки 2016 р. пройшли в різних містах України та світу: марші, автопробіги, показ сучасних моделей одягу з вишиванкою, лекції та покази просвітницьких фільмів в Одесі, Миколаєві, Харкові, Львові, Чернівцях, Торонто (Канада), Парижі (Франція), Мюнхені (Німеччина), Празі (Чехія)… І До святкувань долучились в таких країнах, як Австрія, Австралія, Аргентина, Бельгія, Білорусія, Болгарія, Бразилія, Великобританія, Зімбабве, Естонія, Індія, Іспанія, Італія, Греція, Єгипет, Казахстан, Китай, Латвія, Литва, Марокко, Мексика, Молдова, Нідерланди, Норвегія, ОАЕ, ПАР, Перу, Південна Корея, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Словаччина, США, Тайланд, Тайвань, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Хорватія, Швейцарія, Швеція, Японія.
Це всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку – одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом з тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже у стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів. Свято не передбачає обов’язкових заходів, окрім одягання вишиванки. Хоча протягом усієї вже 10-річної історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, конкурси, вечорниці, ярмарки.
День вишиванки відзначається щороку в третій четвер травня. Свято, на жаль, не має державного статусу, але, тим не менше, з кожним роком набуває все більшої популярності, незважаючи на шалений спротив наших ворогів та їхніх слуг.
Лютою ненавистю палають московити та їхні слуги до атрибутів українства: мови, синьо-жовтих кольорів, тризубу та вишиванки. Прикладів багато у щоденному житті як у найвищих колах суспільства, так і в найнижчих. Грубо, по-хамськи, чисто по-російськи вони намагаються обпаплюжити символи українців і все те суто національне, що відрізняє українців від тих, що в лаптях, підперезаних шнурком, у мові яких на 5 слів 15 – брудної нецензурщини.
«Марш вишиванок… знаємо, що вони йдуть зі свастикою, з портретами Бандери й Шухевича, … намагаються нав’язати тут (в Україні) націонал-соціалістичні порядки» – член «Російсько-української палати» Володимир Рогов. Подібно говорив і Вадим Колісниченко про цей марш 24 травня 2012р. на засіданні Верховної Ради України: «…шабаш націонал-фашистов… они могут расстреливать за русский язык… или человека за то, что у него другая национальность…». Якщо вони зляться, значить ми робимо все правильно…
Олексій ДМИТРАХ. м.Рудки.