У неділю виникла потреба зателефонувати ЩЕ медичному директорові Старосамбірської ЦРЛ Олегу ГОРБОВОМУ і, хоч тема дзвінка не стосувалася медицини, але як не побалакати з героєм наших провідних публікацій на тему відставки керівників медицини. Розмова видалася настільки цікавою, що вирішив її опублікувати.
-Як у вас справи після сесії, що відправила у відставку?
-Так само, як до сесії. Ходжу на роботу, виконую свої обов’язки, ніхто з колективу нічим не докоряє, стосунки ділові. Може не в тему, але вам буде цікаво. Одного разу ми з Іваном Медведем – гендиректором, задумали перевірити, як працюють наші лікарі, і після обіду пройшли по кабінетах поліклініки. А лікарів там не виявилося. Ми почали їм робити зауваження, а у відповідь – ви нам невчасно платите зарплату і хочете, щоб постійно сиділи на роботі? Враховуючи побажання трудящих, ми перестали контролювати. Тому є те, що є, почасти байдужість до всього. І всім добре…
Я тепер думаю про те, що намарне витратив 2 роки, переконуючи колег у тому, що якщо така медицина і потрібна комусь, то лише нам. Держава дає гроші, які не перекривають витрат, і вмиває руки. Місцева влада не має коштів для дофінансування і каже, що маєте свою Національну Службу охорони здоров’я, нехай вона вами опікується. Наші пацієнти поїдуть лікуватися там, де буде ефективніше, інколи минаючи нас. А якщо колектив хоче зберегтися, то треба, оптимізувавши зайві витрати, наповнити шпиталь новим змістом. Скажу, як хірург – треба було відрізати один прогнилий палець на руці, щоб врятувати від гангрени усю руку. Колеги мене чули, але не почули. Багато хто був згідний, але відкрито висловлювати підтримку боявся, щоб не піти проти вітру…
-До речі, ви не знаєте, чому карають вас та вашого шефа – генерального, а ще одного заступника з економічних питань не зачіпають. Якось навіть образливо…
-Цього не знаю…
-Сайт міської ради опублікував рішення цієї сесії. Усі, крім тих двох рішень, що стосувалися відставки Горбового та Медведя.
-Це питання не до мене, а до міського голови Ігоря ТРУХИМА.
-Може мер роздумує ще, чи підписувати? А взагалі, ваш «білий дім» робить якісь порухи у бік пошуку нових медичних начальників?
-Ігор Трухим запрошував до себе на нараду усіх завідувачів відділів, щоб порадитися, кого ставити. Генерального директора Івана Медведя кликав через підлеглих, а не особисто. Мене взагалі ніяк не кликав, хоча на нараді запитав: «А де Горбовий?» Йшлося про те, хто прийде після нас. Голова профкому Василь ЧАПЛИНСЬКИЙ запропонував очолити колектив попередньому керівнику Юрій ВОЙТІВУ, а той відмовився. Після того, як Ігор Станіславович сказав, що в такому випадку сам призначатиме головного лікаря, завідувачі попросили кілька днів, щоб подумати. Сталося те, про що ви писали раніше: перед тим, як когось знімати, треба подумати про те, кого ставити.
-Поганий той солдат, який не хоче бути генералом. Поганий той завідувач, який не хоче бути головним. Чому колеги відмовляються від посади, яка загалом не зле оплачується?
-Ситуація справді складна і не кожен здатний взяти на себе відповідальність. Може бояться, що і їх колись так само будуть проганяти. Зрештою, бути в опозиції до головного лікаря набагато цікавіше та престижніше, ніж бути головним лікарем.
-На цій же сесії ваші колеги по суті справи дали старт продажу хірургічного комплексу-недобудови. Як до цього ставитеся?
-На засіданні депутатської комісії, яка розглядала раніше це питання, я виступав проти будь-якого продажу об’єкту, вважаючи, що може розпочатися дирибан, рейдерство чи ще щось там… Комунальна комісія була проти такої постановки питання, але одного разу прийшов один впливовий депутат і цю комісію переконав. У мене склалося враження, що на об’єкт уже хтось поклав якщо не око, то волохату лапу. Але на глибоке моє переконання, цей заклад, який народжувався як медичний, повинен ним залишатися, або гроші, виручені за нього, мають піти на користь охорони здоров’я Старосамбірщини.
-А я чув, що воїни АТО хочуть цю будівлю під реабілітаційний центр…
-З приводу реабілітаційного центру не лише для воїнів АТО маю іншу пропозицію. Звільняється психоневрологічне відділення у Лаврові. Там же поруч – сиротинець, який теж звільняється. Думаю, там все готове для реабілітації.
-Чи будете відстоювати свою посаду в суді?
-Очевидно, так, бо вважаю, що нічого поганого не зробив…
-А в принципі, пов’язуєте свою долю з медициною, чи іншою галуззю?
-Однозначно, з медициною і навіть маю ряд пропозицій…
Роман ПОГОНИЧ.