Як одного разу Михайло Гичка заблукав у темному селі і чим це все скінчилося

SambirWZ
366
Так сталося, що минулої п’ятниці наш репортер був разом з депутатом обласної ради Михайлом ГИЧКОЮ і основна тема, яка покликала нас у дорогу, – усний прийом громадян у Нижанковичах. Поміж тим були інші зустрічі, але, за логікою, у визначений час – обід. Я не сумнівався, що з Михайлом Михайловичем буде смачно, але не думав. що й цікаво.

Його помічниця Галина ПАВЛЕЧКО відкрила мені таємницю з приводу того, що їдемо в гості у сім’ю, з якою зустрілися колись зовсім випадково, але стали уже добрими друзями. Історія цієї зустрічі з розряду «навмисне не придумаєш»… То була осінь минулого року, коли зовсім небагато залишалося до дня місцевих виборів. У пана Гички зустрічі були розписані по годинах, хоча досвід показує, що у заздалегідь виписані часові рамки ніяк не вміститися, бо після «урочистої частини» шикується черга зі слухачів, які просять розмаїтої помочі. От у одне зі сіл, яке було останнім на той день, добралися уже тоді, коли стемніло. В темряві зорієнтуватися не так просто, а тому обрали правильний орієнтир – коли у майже всіх хатах світло вимкнули, то у Народному домі має горіти… І справді, побачили при горі освітлену будівлю, якісь люди ходять, значить – тут! Чорний джип пана Гички здійнявся ввись і опинився… на чужому подвір’ї біля весільного шалашу, який готували для гостей, вже навіть тарілки виставили. Сказати, що господарі були ошелешені – не сказати нічого. Уявляєте їхній стан: темінь надворі, а тут невідомо чого приїхав сам Гичка! Галина Павлечко пояснює, що помилилися адресою, але господарі були невмолимі: якщо вже прибули несподівано, то мусите зайти, бо в хаті є майбутні наречені. Спочатку пан депутат подався до «клубу», а вже потім, як і обіцяв, знову піднявся на весільне подвір’я. Господарі уже причепурилися і чекали, хоча хтось зі сусідів заспокоював, мовляв, дайте собі спокій, не приїде ваш Гичка. Михайло Михайлович зізнався, що коли дав слово, мусив виконати, а відтак вечір перетворився у таке собі сімейне свято, говорили про все на світі, завчасу вітали молодят з одруженням, а коли треба було вибиратися з привітної оселі, пан Гичка перепитав у наречених, що б вони хотіли від нього у подарунок? Молодята чогось особливого не хотіли, але попросили для весільного кортежу дві однакові машини суперкласу… Вражений тим, що його так по-родинному зустріли у чужій хаті, Михайло Михайлович виконав обіцянку. Зі Львова у село на Старосамбірщині у визначений день примчали два абсолютно однакові «Лексуси». Своєрідне шоу було вражаючим! Ось такі життєві історії з розряду «сам не придумаєш» бувають на світі білому…
От у сім’ї нареченої, дізнавшись, що Михайло Гичка буде у районі, зателефонували йому та запросили на обід. Мушу визнати, що нас, гостей, приймали так, наче близьких людей. Що значить заблукати в темному селі…

Роман ПОГОНИЧ.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар