Тисячі людей було на Тустані, але ніхто нікому по ногах не топтав

SambirWZ
339
Журналіст «Високого Замку» минулих вихідних мав відрядження в середньовіччя
Коли попри щільний робочий графік не встигаєш на кілька тижнів кудись чкурнути, то ж залишається шукати собі маленькі та короткочасні радощі, які, проте, залишають багато вражень. Минулих вихідних подався у Тустань на фестиваль…

Дорога не втомлює, радше навпаки – відпочиваєш на гладенькій асфальтівці. Шлях туди зі Самбора не такий уже й дорогоцінний, зрештою, економити на власних враженнях не варто. А втім, якщо хтось ще не бачив цієї чарівної місцини, то поїдьте, навіть якщо там нема фестивалю… Заворожує справжнє середньовіччя, атмосфера, повітря, краса. А сам фестиваль – це щось особливе. В принципі, я не надто довіряю рекламним проспектам, у яких організатори інколи бажане видають за дійсне, тому попервах і сам скептичного поставився до усього, що пропонують на фестивалі. Але те, що побачив, перевершило рекламу. Знаєте, коли тисячі людей довкола, але ніхто нікому не заважає, то мимоволі потрапляєш в особливу атмосферу. Там кожен міг знайти і побачити те, що хотів – без тисняви, без топтання один одному по ногах. Мене вразили середньовічні танці, ігри, лицарські бої, пісні.

Надзвичайно цікаво було спостерігати за майстрами середньовічних ремесел – гончарство, ткацтво, столярка, малярство. Раніше таке тільки в кіно бачив, а тепер наяву. І подумав собі: який же талановитий наш сучасник, якщо може відтворити те, що було багато століть тому. От мине ще кілька століть і захочуть прийдешні відтворити нас, що вони покажуть – чесне слово, не знаю… Видно, не в ті лицарські чи романтичні часи ми нині живемо…

Знаєте, не я один такий оригінальний у пошуках цікавинок. Зустрів немало самбірян і там, у середньовіччі, мої сучасні знайомі здавалися щирими друзями. А заразом перекинулися з деякими міркуваннями про те, що і Самбір заслужив бодай на якийсь фестиваль. З масових свят у нас хіба День міста на початку вересня, але то якось дуже академічно, а хочеться чогось вільного, легкого…

Юрій БАРНА. 

Вас це може зацікавити

Залишити комментар