Що б сказав Степан Бандера продовжувачам його справи?..

SambirWZ
762
Герою російської війни доля подарувала однакову дату: день народження і день похорону
Самбір, площа Пам’яті. На високому постаменті стоїть Провідник ОУН Степан Бандера, поруч – погруддя побратимів з УПА. Тут велелюдно та з усіма почестями вшановували краян, убитих на Майдані під час Революції гідності, загиблих у зоні АТО  у драматичних 2014-,2016 роках, а тепер на російській війні.

Нещодавно навпроти пам’ятника Степану Бандері  синьо-жовтими прапорами, запаленими лампадками рідні, друзі, однокласники, військові, представники влади, священники зустрічали авто з домовиною загиблого Олега Павліша, який став черговою жертвою російської війни. Йому, захисникові України, віддавали останню земну пошану. Були сльози, біль серця і пекуче на устах: «Чому, через що гинуть твої сини, Україно!».

Не раз замислювався: а що з цього приводу сказав би Степан Бандера, якби міг зійти з постаменту? Уявімо собі – він наблизився до мікрофона, нахилив його, бо від природи  невисокого росту. Ми б неодмінно почули: «Сини і дочки славної України.  Наша  Батьківщина знову в руїнах, опечалена війною, у глибокій зажурі, у траурі – матері, дружини голови покрили чорними хустками. Замість радості – в очах дітей  смуток. Нечуване горе з московії насунулося на нашу споконвіку миролюбну землю.

Я все життя боровся з москалями, сталіністами, щоб Україна незалежною і соборною була. За таку національну ідею клали голови кращі представники народу, його цвіт і майбутнє. У цивілізованому столітті на нашу незалежність зазіхнув новітній кат з історично ворожої московії, бо там засів вихованець репресивної радянської машини кгб – рашист путін.

Мене судили гітлерівські нацисти, але не вбили. Та це, на жаль, підступно зробили вчителі нинішнього кремлівського диктатора. Вони бояться моєї ідеї – подалі від москви і незалежна Україна. Радий, що москалям кісткою в горлі моє ім’я, а вас називають моїми нащадками – бандерівцями. Чому? Та тому, що у кожному українцеві бачать мою подібність – вірного захисника своєї держави, її свободи. Не ображайтеся на ворогів, адже насправді цим русня  вже, навіть не усвідомлюючи цього, визнає всіх українців націоналістами, а отже патріотами.

Я закликав свій народ відмежовуватися від ненависної червоної Москви. І цим шляхом ви прямуєте, як корабель у розбурханому морі на світло маяка. Гордий за українське військо. Воно продовжує героїчну справу козаків , січовиків, вояків нескореної УПА. На вівтар невмирущої ідеї про волю, як і мої побратими, сьогодні хлопці знову жертвують найдорожче – життя. Я заповідав вам, бо ніскільки не сумнівався, що настануть такі часи, коли один гукне: «Слава Україні», а мільйони від сходу до заходу, від півночі до півдня дужим голосом великого національного хору відповідять: «Героям слава!». Можливо, в мої буремні роки далеко не кожний у це вірив. Як і в те, що згинуть наші воріженьки, як роса на сонці…».

Спливло немало літ. Пророцтво Степана Бандери збулося. Вітання «Слава Україні» у період затяжної війни стало співмірним із християнським  «Слава Ісусу Христу». Вдячний народ на повні груди заспівав: «Батько – наш Бандера, Україна – мати, Ми за Україну будемо воювати…». Переконані, що яскраве сонце перемоги засяє над всією Батьківщиною. Бо вона має вірних синів-патріотів, які наразі дорогу до волі змушені окроплювати кров’ю, серед таких Олег Павліш із с. Великосілля, що за Старим Самбором.

На третій день широкомасштабного вторгнення росії  Олег Павліш отримав повістку. Він, у сім’ї найстарший серед п’яти братів,  сказав матері: «Якщо не такі, як я, то хто?.. Прийшла пора – час іти до бою, мушу сповняти я наказ. У нас ще все буде добре. Закувати Україну в кайдани москалям не дамо…».

Це була  не перша війна Олега Павліша – у 2014-2016 роках  на Донбасі захищав Україну від москальської орди. Там зазнав поранення, від якого залишився шрам. Деякий час служив у Самборі. Тепер доля закинула на Луганщину. З побратимами окупанту давав гідну відсіч  Але в одному з боїв біля м. Попасна ворог накрив підрозділ артилерією… Осколок зачепив   голову. Життя йому рятували досвідчені військові лікарі. Не дали ради – упав у кому, а потім зупинилося серце.

Звертаючись до зібраних у Самборі на площі Пам’яті, о. Володимир Коркуна сказав: «Щупальця війнидоходять й до нас та випробовують, чи ми будемо їх боятися та що робитимемо. Ми йдемо своєю хресноюдорогою у цей Великий піст. Взиваємо до Господа, що нам тяжко, бо гинуть молоді люди, яким би ще жити іжити… Війна є війна. Молімося. Хай Небесний Творець дає нам силу, щоб не зневірилися, не впали, апіднялися, стали сильнішими. Адже такі Герої, як Олег Павліш, надихають нас працювати самовіддано дляБатьківщини. Вічна слава і пам‘ять захисникам України!».

Із Самбора колона з домовиною загиблого поїхала в його  Великосілля.  До рідної оселі Олега прийшли друзі, побратими, однокласники, багато односельчан. Але не для того, щоб привітати його із сьогоднішнім 38 днем народження, а, на жаль, провести в останню земну дорогу. На затишному обійсті смуток, жаль, сльози. Непросто знайти слова, щоб утихомирити зболене серце матері, яка народила і виплекала славного сина-воїна, а ще один у війську…

«Оборонець Олег своїми дужими плечима закрив вас, дорогі скорботні батьки, закрив братів, родину, рідне село, всіх нас і цілу Україну. Завдяки таким, як він, настане перемога – наш Великдень. Ми його пам’ятатимемо вічно» – промовив на обійсті отець-декан Старосамбірський Михайло Николин.

Парох села о. Тарас Зубко, звертаючись до засмучених батьків, побратимів та чисельних односельців, сказав: «Війна виокремлює добро і зло. Дуже прикро і невимовно жаль, що ціна нашої незалежності – чиєсь життя. Цю ціну сплатив Олег. Але, як воно не гірко визнавати, так кується наше право на свободу. Героїчні попередники, які стали для всіх нас прикладом, це підтвердили…».  

Під військовий салют навіки спочив захисник України на цвинтарі Великосілля.  Рідним вручили прапор та бойові нагороди Олега, а також передали прощальний лист від Президента України Володимира Зеленського.

Микола СЕНЕЙКО.

Фото: golosprykarpattia.in.ua

Вас це може зацікавити

1 коментар

Залишити комментар