Оресту Фурдичку світить 8 років в’язниці, 

SambirWZ
265
або Чим закінчується яскрава господарська та політична кар’єра, якщо вчасно не зупинитися і не піти на пенсію
Це було у грудні 2017 року, коли громом серед ясного неба з Києва надійшла звістка про те, що нашого родаку зі Стрільбич, колишнього керівника лісового господарства Львівщини, колишнього голову обласної ради, колишнього народного депутата України, академіка Ореста ФУРДИЧКА взяли на хабарі розміром у півмільйона доларів США. Застукали за передачею першої частини – 300 тисяч. Річ у тому, що Орест Іванович на той час керував Інститутом агроекології та природокористування НААН України. Неправомірну вигоду жадав за виділення під будівництво земельних ділянок, що належать Інститутові. 

Я не міг упустити цю тему, попри певну повагу до пана Фурдичка, яка складалася попередніх років, і написав, мовляв, якось «невдобно» вийшло – таке яскраве політичне та господарське життя і такий паскудний кінець. Шанувальники Ореста Івановича загнівалися на мене, мовляв, вина його ще не доведена, а ти вже ярликів хабарника навішав, і взагалі, очорнив гарне ім’я. Ну, як на то пішло, не я очорнював, а сам собі біди наробив. Признатися, навіть не знаю, як може виглядати півтисячі доларів, що за них можна купити і навіщо одній людині (чи сім’ї) стільки грошей? Але то міркування від незаможного життя. У заможних – то може й не сума. Проте, своїх критиків перетерпів мужньо і справа про хабар почала припадати пилюкою і навіть думалося, що все перетерлося, забулося і кануло в Лету, як страшний сон пана Фурдичка. 

І знову грім серед ясного неба прогримів 30 липня, коли колегія суддів Вищого антикорупційного суду оголосила вирок, яким колишнього директора Інституту агроекології та природокористування НААН України визнали винуватим у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди. Чиновників такого рівня, яких ловили на хабарах, або взагалі до цюпи не садять, або дають якийсь умовний термін, а Ореста Івановича прокатали по повній. Таке враження, що то покарання за усіх попередніх оправданих корупціонерів.

Суд, зваживши на докази, що були зібрані в рамках досудового розслідування детективами НАБУ та прокурорами САП, визнав ексдиректора Інституту винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та призначив покарання – 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, строком на 3 роки та конфіскацією майна. Зважаючи на вік пана Ореста, гадаю заборона на 3 роки нічого не вартує. А от конфіскація майна – справа серйозна. хіба би встиг переписати на когось з близьких. Щоправда, підсудний має 30 днів на оскарження вироку. 

Не знаю, на скільки це правда, але журналісти дослідили, що у пана Фурдичка, який все життя на державних посадах, маєтків немало: 9 квартир (8 в Києві плюс у Львові площею 250 квадратів), 2 будинки під Києвом загальною площею понад 500 квадратів, 3 авто (BMW X5 і два Nissan), на двох з дружиною кількадесят тисяч доларів і євро. За минулий рік за наш з вами рахунок отримав 900 тисяч грн зарплатні, пенсії і довічних виплат за звання академіка. В 2017 році за кілька місяців до затримання на гарячому президент Порошенко нагородив його орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. Ще раніше він отримав чимало грамот і орденів від уряду, Ради та інших структур. 

Зателефонував нашим радникам з юридичних питань і попросив спрогнозувати, чи зуміють адвокати оскаржити такий жорсткий вирок? Вони засумнівалися, хоча допустили, що рік-другий можуть зняти з рішення Феміди, зважаючи на стан здоров’я, вік чи ще якісь обставини або заслуги, але санкція статті передбачає від 8 років і далі, то ж суд дав мінімум. Але і ці роки будуть здаватися вічністю для випещеного статками і повагою Ореста Івановича.

Якщо є злочин – мусить бути і покарання. Істина, яка сумніву не піддається. Але заради об’єктивності і саме сьогодні треба чесно сказати, що для гірської частини нашого краю Орест Іванович був чи не найкращим народним депутатом.  Він дуже багато допомагав бойкам. Може коштом лісівників, які його дуже боялися і дуже поважали водночас. Може притягнутим державним коштом, але всі ці блага у громадах і залишалися. Він був авторитетним та впливовим, до його слова дослухалися, він не кидав слів на вітер і завжди пам’ятав, кому і що обіцяв… Зрештою, це уже історія, але нехай усі знають, що гірські надбавки до пенсій та зарплат пробив у парламенті саме він. Слово «пробив» – правильне, бо кому там, у Верховній Раді, крім пана Фурдичка, був ще потрібен статус гірських на наших територіях? Люди це забувають, людям взагалі притаманно забувати. Ба більше, їм притаманно обхаювати наступного ж дня після отримання благ. Пам’ятаєте ті політичні часи, коли Орест Іванович балотувався вкотре у парламент, але не пройшов – я пам’ятаю. Пустили в народ віршові рядки: «Втікай, яличко, бо їде Фурдичко». Хоча тоді писав у газеті, що ліс крали до Фурдичка, за Фурдичка і будуть красти після нього. Може навіть ще більше… Самі крадемо, самі потім віршики придумуємо, самі отримуємо блага від Ореста Івановича, а потім за нього не голосуємо… Оті «ялички» і зіпсували реноме перед виборами… 

Геніальний випадок був у Задністрі біля Самбора. За сприяння нардепа Фурдичка через Дністер до цього маленького села звели добротний металевий підвісний міст. На освячення Орест Іванович привіз тодішнього міністра з надзвичайних ситуацій Василя ДУРДИНЦЯ. Задністря вийшло на кладку ледь не усім складом, вручало коровай благодійникам, співало осанну, а на виборах нардепа дало Фурдичкові один чи два голоси… Тоді нардепом обрали народного артиста, а через кілька місяців, розбалувані увагою виборці питали, де можна знайти якусь поміч чи захист.  Бо артист казав, що я вам нічого перед виборами не обіцяв… 

Ще одна цікава деталь, якою хочу закінчити цю невеселу з різних боків історію. Переглянув до цієї теми масу коментарів у соціальних мережах і дійшов висновку, що всезагальної зловтіхи у земляків від того, що Орест Фурдичко сяде за грати, нема. Я теж хотів написати один коментар, але залишив його для своєї статті: треба все ж, панове, гарно і небідно проживши життя, вчасно зупинитися і врочисто піти на пенсію.

Роман ІВАНЧУК.  

Вас це може зацікавити

Залишити комментар