На цю подію медики чекали майже рік. Минулого червня будівельники почали реконструкцію приміщення санпропускника, який у Самбірській ЦРЛ тепер буде назватися дуже ґонорово – відділення екстреної медичної допомоги у Самбірській центральній районній лікарні. Прохання не плутати зі швидкою допомогою… Це благо нам упало, наче курці просо. Самбір визнали опорним закладом, а відтак ми стали не просто центральною лікарнею, а центральнішою – на усі три райони. Головний лікар Богдан МАРЧУК уже підрахував: тут надаватимуть поміч 225 тисячам люду.
Від початку грандіозних робіт найбільше потерпіло педіатричне відділення, якому знову довелося кудись переселятися. А ще моральні збитки понесло кардіологічне відділення, бо у його коридорі розмістився приймальний покій. Уявляєте, люди з хворим серцем чи тиском, а тут цілодобово рух інших пацієнтів чи родичів… Це не зовсім у тему, але треба сказати. Спіткала біда і близьку мені людину: довелося заносити на ношах у кардіологію до лікарів приймального відділення. А там якась «сердечна» пані з числа пацієнтів мені скандал влаштувала, мовляв, доки ви всі тут будете лазити, коли хворим потрібен спокій – начебто я з власної волі там лажу… До речі, близьку мені людину врятувати не вдалося, але тим не менше, щиро вдячний колективу самбірської реанімації, яку очолює Ігор СЕКЕЛИК, за те, що робили все можливе й неможливе, аби врятувати, і боролися до останнього. Але є ситуації, коли вже й медицина безсила. Вдячний лікарю-анестезіологу Ігорю ФЛЯКУ, який прийняв на себе перший удар у лікуванні, допоміг пройти МРТ…
Та повернемося на новосілля. Вартість проєкту – майже шість мільйонів гривень. За цей кошт провели капітальний ремонт приміщень, замінили вікна та сантехніку, встановили нове медичне обладнання і меблі. За кошти державного бюджету придбали комп’ютерний томограф, рентгенівську та ультразвукову діагностичні системи загальною вартістю 17 мільйонів 821 тис. грн. За кошти ЦРЛ від Національної служби здоров’я придбали медичне обладнання на суму 2 млн. грн. Частину витрат взяла на себе Самбірська міська рада.
У новому відділенні, загальна площа якого 736 кв.м., є усе необхідне для надання якісної невідкладної допомоги. Зокрема, комп’ютерний рентген апарат, томограф, апарат ультразвукової діагностики, фіброгастроскопія та лабораторія. За новими вимогами обладнана операційна та палата інтенсивної терапії, реанімація з апаратом штучної вентиляції легень, моніторами пацієнта, киснем. Окрема палата обладнана для пацієнтів з підозрою на інфекційні хвороби. Є сучасна система вентиляції приміщень, яка забезпечує приток та очищення повітря, його іонізацію. Передбачені кілька санвузлів та окрема кімната санітарної обробки пацієнтів (для прикладу, постраждалих у ДТП). Варто відзначити, що відтепер машина швидкої допомоги має можливість доставляти пацієнтів під двері відділення. Відділення екстреної допомоги працює цілодобово.
Ми уже колись писали зі слів Богдана Марчука, що це буде така собі міні-лікарня, а іншими словами – душа закладу. Саме тут надаватимуть людям першу і найнеобхіднішу поміч, саме тут будуть вирішувати, чи треба продовжувати лікування далі, чи обійдеться поміччю працівників нового відділення. Саме тут на перших порах лежатимуть інсультні хворі, аби їх не тягати на ношах на другий поверх сусіднього корпусу. Безперечно, відповідальність дуже велика і тому цей відділ Богдан Андрійович довірив Оксані ГЕЧІ – доброму хірургу, непоганому організатору… Та й я хотів би звернути увагу на цю пікантність: одна справа – вималювати стіни, принести нові столи і стільці, заповнити кабінети апаратурою, а зовсім інша – запрацювати на совість, вселити туди душу, наповнити новим змістом так, щоб пацієнт побачив не лише зовнішні зміни будівлі, а й ставлення та ефективність лікування. До слова, я підступно так перепитав у пана Марчука, чи треба буде пацієнтам давати щось у кишеню докторові, який прийматиме їх, проводитиме обстеження на апаратурі, купленій за державний кошт? Головний лікар сказав, що він проти поборів… Журналісти мали трохи часу поспілкуватися з паном Марчуком і я попровадив далі своє – під таку апаратуру потрібні вишколені кадри, аби толк був… У відділенні працюватимуть свої фахівці, інших долучатимуть за потреби, проте, Богдан Андрійович визнав нам рацію у тому, що в штати медиків треба вливати «свіжу кров». Зізнався, що уже провадить перемовини з дітьми самбірських медиків, які проходять інтернатуру. Хоче запросити їх до Самбора. Великих статків не обіцяє, але тисне на патріотизм – місто ж то рідне. І навіть поіменно називав нам синів та дочок місцевих ескулапів, з якими теж веде перемовини на предмет повернення чада у Самбір. Головний доктор вважає, що в лікарні є золотий скарб – лікарі старшого покоління, які мають величезний досвід, а тепер чекає на тих, хто вивчився вже у сучасних умовах. А були часи, пригадує, коли йому, депутатові райради, дорікали тим, що забагато хірургів. Старші йшли на пенсію, а на їхні крісла нікого не брали. Часи міняються і добрих фахівців треба шукати.
Ще про одну важливу річ повідав нам Богдан Марчук. Усі відділи уже зробили заявки на придбання необхідних ліків. Є надія, що пацієнти уже не бігатимуть у сусідні аптеки з довжелезними списками медикаментів і товстими гаманцями. Додав також, згадавши сусідів зі Старого Самбора, що там, мовляв, завжди були гроші, а не було пацієнтів, а тепер і пацієнти до Самбора поїдуть, і гроші будуть – ось такий оптимізм.
Приблизно те, що ми хотіли вам розповісти – розповіли. Хоча, ні. Не перерахували усіх поважних гостей, які власною присутністю засвідчили історичну для Самбора подію. Голова ЛОДА Максим КОЗИЦЬКИЙ зі своїм заступником Юрім БУЧКОМ, мер міста Юрій ГАМАР з усіма своїми заступниками, директор департаменту охорони здоров’я ЛОДА Орест ЧИМЕРИС, голова Самбірської РДА Іван ІЛЬЧИШИН та його заступники. Доповідачів було небагато, зрештою, у своїх виступах були скромними. Максим Козицький подякував Президенту Володимиру ЗЕЛЕНСЬКОМУ за програму «Велике будівництво». Юрій Гамар подякував Максиму Козицькому та Оресту Чимерису за сприяння та розуміння, а Богдан Марчук – усім відразу, зазначивши, що за останні двадцять років у медицину Самбора ніхто не вкладав стільки інвестицій, скільки пішло за рік. До речі, очільники різних рангів – це добре, але Богдан Андрійович насправді приділяв цьому об’єкту дуже багато уваги, постійно пильнуючи роботу будівельників. Не «на камеру» зізнався нам, що через обов’язки прораба геть запустив власну медичну практику. Здається, жодного апендикса за рік так і не відрізав… Але не шкодує, бо насправді зробив щось значно вартніше…
Роман ІВАНЧУК.