Владний учт на відкритті футбольного майданчика у Викотах складався з 11 «гравців», але місце на полі зайняли інші
Село Викоти на Самбірщині на моїй давній пам’яті завжди було панським селом. Там, здається, і колгоспу толком не було, зате був знаменитий керамзитовий завод, асфальтівка і багатоквартирний житловий будинок з розряду тих, яких більше ніде не було. Але минув час і, коли інші села починали ставати панськими, з’ясувалося, що у Викотах багато чого нема – і Народного дому такого, яким мав би бути, і школи… Настав час надолужувати.
НЕ ЗНАТИ, чи з того боку почали, але минулої неділі освятили майданчик зі штучним покриттям. Таким спортивним дивом уже нікого не здивуєш, але те, що розбагатіли Викоти – приємно. Це одне з тих сіл, де вистачає молоді, а молодь треба чимось тримати. Спорт – то якраз те, що треба. Олег Домчак – депутат обласної ради, пригадав, що свого часу приїхав на сільську сесію і тоді, коли стояло питання спортмайданчика, одностайності не було. Навіть в такому питанні треба було переконувати сельчан. Багато зробив голова ОТГ Володимир Андрущенко, спираючись на команду своїх старост, і на маєте – майданчик готовий. Подія зібрала усю команду Ярослава Дубневича – народного депутата, бо насправді, це її старання. У почесній президії на полі стояли сам нардеп, депутати обласної ради Володимир Кужидло, Олег Домчак, депутати райради Андрій Бобак, Микола Крись, Микола Фрей, перший заступник голови РДА Петро Герман, начальник управління спорту Львівської ОДА Роман Хім’як, інші – ми нарахували цілу футбольну команду. Як нам видається, цього дня у селі було справжнє свято – навіть літні жінки вийшли провітрити красу і врочистий одяг, хоча у футбол уже точно грати ніколи не будуть. Ярослав Дубневич потім розповів, що реалізовувати проєкти – такі, як майданчик у Викотах, буде складніше. Нова влада в Україні чомусь вирішила, що за попередніх каденцій Львівщина і так багато всього отримала і пора б її апетити трішки зменшити. А нам видається, що не тому, що багато взяла, а тому, що за Зеленського не голосувала. Але у парламенті створили групу «Львівщина», каже пан Дубневич, і будуть відстоювати свою правду. А ще додав, що Викоти розпочали інші серйозні проєкти – каналізування села, будівництво школи і треба якомога швидше все це закінчувати. Хоча, люди є люди і, як сказав Володимир Андрущенко, ще досі дехто не розуміє значущості каналізування і супроводжує цю тему питанням: а що ми з того будемо мати? Навіть не знаємо, що відповісти.
Мабуть, вам цікаво буде дізнатися, що протягом 2011-2015 років в області звели до десяти майданчиків, зараз маємо їх 148 і Самбірщина у справі побудови об’єктів лідирує. Хтось каже, що то «зловживання» службовим становищем наших обласних депутатів, бо тягнуть все до району. А ми б інакше сказали: нам просто віддають борги за попередні ліниві десятиліття. До речі, перший майданчик такого типу вибудували у Бісковичах давно. Він уже старенький, не витримує навантаження, але ми пройшли шлях від того, що селяни торкалися штучної трави і питали, чи її, коли підросте, не треба буде косити… Ті часи уже минули. Так само, як канули в Лету поїздки викотівських футболістів на стадіон у Волю Баранецьку. Організовував старших пацанів у подорожі керівник відділу спорту Самбірської РДА Василь Лесько і це ж треба було так щиро грати на чужих полях, що коли відкривали стадіон у його рідних Викотах, він ходив на милицях, бо зламав ногу.
А перед тим, як на новосілля завітали святий отець та владний учт, юні копуни уже випробували стадіон, влаштувавши поміж собою турнір. Грали юні таланти з Викіт, Хирова, Самбора і Самбірського району. Хто переміг, ми традиційно не пишемо, але нагороди отримали усі. Побачили одного батька футболіста, який жартома наставляв команду: «За нагородами йдіть рівно, а не як стадо баранів». А коли його синові вручали золоту медаль, у татка на очах з’явилася сльоза. А може заради таких моментів і вартує вкладати стільки зусиль у такі споруди.
Роман ІВАНЧУК.