Трагедія великої води

Паводку і слід було чекати після таких безперервних дощів протягом тривалого часу. Земля «набубнявіла», перестала приймати води і все потекло в річки-потічки, а ті перенаситившись, вийшли з берегів. 

НА ПОЧАТОК минулого тижня, на Старосамбірщині офіційно зафіксували підтоплення 25 будинків та 52 садиб, хоча, судячи з картинок у Хирівській, Добромильській та Стрілківській округах, ці цифри мали б бути більшими.

І вкотре люди заговорили про причини таких нищівних паводків, згадуючи лісівників. В цьому є своя правда, науковці давно довели, що бездумне знищення лісів якраз і сприяє паводкам і, хоч боротьба з вирубуванням деревини триває, але, видно, природа все ж мстить. Ще однією з серйозних причин некерованості річок фахівці називають несанкціонований забір гравію, а в гірській частині – збір великих річкових каменів на будови, тобто, на продаж. Велика вода, безперечно, зникне, а люди матимуть клопіт з відновлення садиб, мостів, доріг і так далі.

В часі паводків завжди згадуємо багаторічного колишнього голову Старосамбірської райради Володимира Горбового, який казав, що для його краю весняні паводки, коли сніги тануть, зовсім не страшні. Сніги тануть поволі і мають час спливати, не створюючи людям проблем. А от літні дощі, якщо їх забагато, це справді біда. Накопичується все, що випало у Турківському та Старосамбірському районах і починає текти й точити береги. І справді, найбільші паводки 2008-го та 2020-го – це літня пора. Але ми згадали Володимира Івановича не заради того, аби констатувати, що річки переливаються влітку, а з іншого приводу. На жаль, він не встиг «добити» обласних чиновників, які дуже впиралися його правильній ідеї – створити на Старосамбірщині окреме управління водних ресурсів. Район має дуже багато річок та річечок, а практично мало хто займається берегоукріпленням чи регулюванням русел. Мали б свій окремий підрозділ, щось та робили б… Здається, нині пожинаємо плоди попередньої бездіяльності.

Самбірщину паводок минулого тижня милував. На цій території велика біда, як правило, починається тоді, коли Стрв’яж уже не може «вклинитися» у Дністер… Але проблемою залишається Самбір з його вулицею Набережною. Там уже роками річка точить берег, в одному місці, підступно ковтаючи городи та наближаючись до будівель і ліній електропередач. Під час депутатського зібрання, яке не відбулося позаминулого вівторка, міський голова Юрій Гамар нагадав про те, що ця проблема – не з нинішніх. Свого часу, коли некеровані води затопили Ралівку, район почав будувати дамбу і хоч якось село захистив. В місті натомість заасфальтували сусідню від Дністра вулицю та ще якісь. І це, на думку Юрія Петровича, створило такий собі жолоб лише з одним «бортиком». Вода й переливає… Місто виділило півмільйона гривень на проєктно-кошторисну документацію на будову дамби, а загалом, за нинішніми розцінками, вона обходитиметься платникам податків у 90 мільйонів гривень. Такої суми Самбір самотужки не нашкребе і без допомоги Львова і Києва не обійдеться. Тим не менше, запевнив мер, як тільки спаде вода, вийдуть на місце події і подумають, що можна самотужки зробити, аби врятувати берег міста. А нам хотілося б нагадати, що торік СКП «Об’єднане» уже мало намір запустити туди свою техніку і нагорнути такий собі насип, аби хоч трішки змінити русло річки. Соціальні мережі та опоненти нинішньої ратуші, здається, втішено розповідають про те, що влада не рятує місто від паводків. Заради об’єктивності треба сказати, що влади і попередніх років палець об палець не били. Мешканці цього закутка роками приходили до нашої редакції, а ми писали замітки, проте, на них не реагували і ми дожилися до того, до чого дожилися. Тому звинувачувати нині Юрія Гамара, не згадуючи його попередників, якось не пасує. І це вже не екологія, це уже, панове, політика… Хоча вина Юрія Петровича у тому, що взялися за цю проблему надто пізно – не на перших роках каденції, а на останньому. Бо якби на першому, то до останнього, може б щось і було.

Приблизно півроку тому в ратуші була презентація проєкту – побудова нової дамби з асфальтованим чотирисмуговим рухом транспорту зверху: від Ралівського моста і майже до самбірського водоканалу. Проєкт виглядав фантастично, але коли він стане реальністю, невідомо.

Того ж дня міський голова зустрівся з мешканцями вулиці Набережної. Розмова тривала півтори години. А через два дні мешканці цього закутка, аби вкотре привернути увагу влади до проблем знищеного берега, на короткий проміжок часу перекрили вулицю Івана Франка. Особливих проблем для транспорту не було – об’їжджали іншими вуличками.

…Коли вода почала спадати, правоохоронні органи відкрили кримінальні провадження щодо імовірного впливу незаконної рубки дерев на Франківщині, що могло призвести до нищівних паводків. А чому тільки на Франківщині? Мабуть, таку ж тему треба піднімати і на Львівщині, зокрема, у Старосамбірському районі. Важко сказати, чим закінчаться розпочаті кримінальні провадження, але й мовчати в такій ситуації уже годі.

Роман ІВАНЧУК.