У мікрорайоні третьої школи закінчилася ера дерев’яних воріт

SambirWZ
17

У мікрорайоні третьої школи закінчилася ера дерев’яних воріт

Самбір – це не тільки центр міста, а численні околиці. Зрозуміло, що кожна ґаздиня намагається центральну у хаті світлицю тримати у повному порядку, а кімнатки довкола – наче у пасинках. Так і у нас. Віками влади тримали центр у гараздах, а околиці жили самі по собі… Як от мікрорайон третьої школи. Уявляєте, увесь закуток названий у честь храму науки, а насправді храм такий собі… Школа невеличка, непримітна, стара і постійно потребує ремонту. Та що там казати, тут навіть людського спортзалу не було, хоча фізкультурник Ігор Радик викладає предмет не зле і навіть возить своїх вихованців на різні змагання та повертається з нагородами. Як це їм вдається, поняття не маємо…

ТАМТЕШНЯ мешканка, а нині депутатка міськради Ірина Кміть згадує, що коли заходила у спортзал цієї школи, то він їй видавався дуже великим та просторим. Коли туди ж пішла донечка, то казала, що там стеля невдовзі зрівняється з підлогою… Саме тому відкриття спортивного майданчика зі штучним покриттям біля школи стало дуже великою подією. Може порівняння недоречне, але у Самборі звично будують храми, наче писанки, вкладаючи туди купу людських грошей, а банальна подія – відкриття майданчика, викликає фурор. Подія справді видається величною, зважаючи бодай на суспільний рівень гостей – міський голова Юрій Гамар, секретар ради Юрій Дмитришин, перший заступник Ігор Несторак, депутати з тамтешнього закутка Іван Денькович та Ірина Кміть. Отці Любомир та Андрій покропили новобудову. Хвалили Юрія Петровича, який сам багато літ віддав спорту, а тому нині пильнує розвиток фізкультури – у всякому випадку, щоб наркоманів було менше. До речі, на четвертому році владного життя мер нарешті розпочав реконструкцію стадіону – це одна з перших його обіцянок. Юрій Гамар, своєю чергою, говорив про розуміння у депутатському корпусі, бо ж якраз депутати і виділяли кошти на співфінансування спортивного дива… Щоправда, Іван Денькович трішки підправив ситуацію, мовляв, у депутатській залі 34 обранці, але приходять на сесії, голосують за розподіл фінансів і уболівають за розвиток міста лише 20. Усі інші, треба розуміти, або критикують, або оголосили себе опозиціонерами. На цьому слова вдячності не закінчилися, бо Ірина Кміть подякувала Івану Деньковичу за те, що постійно, наче фінансова нянька, допомагає цій школі. На імпрезу він прибув тематично – з новенькими м’ячами, які дуже сподобалися дітворі, бо, виявляється, зі слів вчителя фізкультури Ігоря Радика, на м’ячі офіційно кошти школам взагалі не виділяють… Володимир Юричко – недалекий сусід і батько Героя Володі Юричка, розповів, що його син захоплювався волейболом, саме тому він і влаштовує турніри його пам’яті, в одному з яких перемогла… третя школа. І зрадів пан Юричко, що дослухалися до його поради: обладнати майданчик так, аби там можна було грати ще й у волейбол… І нарешті, нам сподобалися слова отця Андрія. Якийсь мудрець взяв у руки гниле яблуко, яке символізує прогниле суспільство, бо усі ми уже трішки зіпсовані. А потім кинув його до землі, воно розлетілося вдрузьки і випали зернята… А зернята, каже мудрець, здорові, це наші діти і в них треба вкладати абсолютно усе. Гарно сказано, бо гроші, вкладені у дитячий спорт, неодмінно дадуть плоди. Пригадую, одного разу старшокласник, який займається бігом, авторитетно твердив, що тепер модно не нюхати, чи колотися, чи палити, а бути здоровим… Потім отець уже без мудреця тішився тим, що новий майданчик відтягне дітвору від комп’ютерів, ґаджетів і всього такого іншого, не зовсім корисного. І це правда, і дітям нині не розповіш, що їхні дідусі на пасовиську встромляли дві палички у землю, які символізували ворота, а замість м’яча могла бути чиясь шапка, набита сіном… Але то був футбол, на який скликали усіх, не маючи мобільних телефонів… Якщо колись комусь батьки купували шкіряний м’яч, то він вважався самим крутим пацаном. Для мікрорайону третьої школи чи не єдиним місцем дозвілля донедавна був майданчик з дерев’яними воротами поблизу храму через дорогу… І гріхом не згадати радість та вдячність директорки школи Оксани Кульчицької, бо її школа на периферії уже здобула ознаки сучасності. А втім, не можу не згадати, що третя школа увійшла у число найкращих за результатами ЗНО, відсунувши у бік центрові школи з модними директорками.

Юрій Гамар обіцяв запросити нас через тиждень-другий на відкриття ще одного майданчика – поблизу спортивної школи на вулиці Филипчака, а Юрій Дмитришин додав, що день перед тим виконком дав дозвіл на розробку документації під будівництво плавального басейну.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити