Коли найстаршому футболістові 67 років, а найважчому – 130 кілограмів

Стара сіль запросила кореспондента «Високого Замку» на стадіон у Старий Самбір, як талісман, бо мала «порвати» Добромиль

Як то добре, що основне свято держави припадає на кінець серпня, бо якраз усі Кубки і «підпорядковані» цій даті. А уявіть собі, якби Незалежність проголосили взимку, то що, хокей грати? Але якщо є так, як є, то і наші терени кінець минулого тижня провели  на футбольних стадіонах. Кажуть очевидці, що на спортивних заходах було у рази більше люду, ніж у Народних домах чи на майданах під час урочистостей. 

САМБІР вшосте збирав фіналістів Кубка Незалежності, якими традиційно опікується місцева організація «Свободи». Здається, це почалося ще тоді, коли головою райради був партієць Андрій Бобак. Так ось, у поєдинку за кубок “Незалежності” зустрічалися команди другої районної ліги «Сокіл» з Малої Білини та купновицька «Енергія». Аж після пенальті стало відомо, що трофей поїде у Купновичі.  У другому матчі кубок розігрували команди вищої районної ліги «Старт» з Баранівців та «Зоря» з Хлопчиць. Перемогу святкували Баранівці, а нагороди вручали свободівці Степан Сюшко, Володимир Ковалів, Ірина Висоцька та інші. Нам би хотілося сказати, що у фінали престижних кубків вийшли не великі села, а маленькі – молодці, бо показали, що й у селах з невеликою кількістю народу є сильні гравці.

Тепер про Старий Самбір. Там стадіон протягом дня гудів. Тільки болільники змінювалися в залежності від того, які села чи міста грають. За Кубок голови районної ради Тетяни Терлецької змагалися 23 команди. Для гірського району це багато. Наприкінці турніру силами мірялися Стар’ява і Надиби та Стрілки і Нове місто. А до фіналу прийшли Надиби і Нове місто. Лідерство взяли Надиби, які тепер, нагадаємо, належать до Воютицької об’єднаної громади, але ще грають на Старосамбірщині. До речі, головний організатор таких змагань, голова місцевого «Колоса» Андрій Луць розповів, що ті з 23 команд, які «вилетіли» завчасу, розігрували між собою окремі нагороди – ну, щоб не дуже образливо було. Так ось, серед «відставників» теж кипіли пристрасті не на жарт. У фіналі зустрілися Тур’є та Боневичі. Боневицькі перемогли. Нагороди вручала господиня Кубка Тетяна Терлецька, яка зізналася нам по секрету, що хоч футбол не грала (та це і зрозуміло), але втомилися… уболівати.

День Незалежності наш репортер скінчив на стадіоні у Старому Самборі ще й тому, що його туди запросив давній приятель «Високого Замку», знаний на наших теренах будівельник, капітан старосільських «Карпат» Іван Вишатицький. Так і сказав: обов’язково приїжджайте, бо ми будемо «рубатися» з Добромилем, ми маємо їх «порвати», а тому ваша присутність обов’язкова. І що ви думаєте, довелося їхати, бо якби програли, то ми були б винні у поразці. Видно, з нашого легкого приїзду ветерани Старої солі обіграли своїх ровесників з Добромиля з рахунком 2-0. До речі, про ровесників. Дуже влучно їх охарактеризував палкий ентузіаст футболу Ігор Піхоцький: найстаршому футболісту турніру – 67 років, а у найважчого на терезах – 130 кілограмів. Всі інші копуни з семи команд району за цими параметрами – десь у серединці: сивуваті, лисуваті, животаті, але то не біда. Ігорю Піхоцькому, Андрію Луцю вдалося зібрати більше сотні давніх футболістів, які ще грають і то грають неабияк. Матч між Старою сіллю та Добромилем вражав молодечим запалом. Головне, що старші пацани не сидять на трибунах як уболівальники… Умовою турніру серед ветеранів (якесь не конче правильне слово) було те, що старші виведуть на поля і дитячі команди. Усі дотрималися вимоги. Серед наймолодших футболістів у цьому турнірі перемоги святкували Топільниця-Стрілки, Хирів та Добромиль. Власне у такому порядку вони і піднімалися на «п’єдестал пошани».

Роман ІВАНЧУК.