«Коли платив гроші – мав першу групу, коли перестав – дали третю. А нога все одно не виросла»
Резонанс від публікації «Невже Герої мають платити МСЕКу хабарі?» перевершив наші сподівання
Спецвипуск “Високозамківської Самбірщини” буквально зірвав хвилю аплодисментів вдячних читачів, один з яких, здається, висловив думку всіх: “Ну, нарешті хтось таки написав про МСЕК з її драконівськими законами”. Інші радили нам не забувати цієї теми, бо кожен інвалід може розповісти про свої митарства, але боїться, бо наступного разу групи взагалі не присвоять.
Ми розпитували у співрозмовників, про які суми йде мова, і вивели середнє арифметичне – орієнтовно трьома пенсіями треба жертвувати. Були читачі, які вже потонули у песимізмі: пишіть – не пишіть, а “хабарницьку глибу” ніхто з місця не зрушить, бо, виявляється, на цій темі живуть не тільки лікарі МСЕК (це уже вершина), а й інші медики, які готують документи.
Самбірянин Олег Кородай, який років двадцять тому потрапив в аварію, залишився без ноги вище коліна. І з того часу має вічні проблеми з присвоєнням групи інвалідності. На початках, розповів, коли тільки все сталося, коли МСЕК бачив, що молодий чоловік має культю, першу групу інвалідності присвоювали без проблем. І це слово “без проблем” мало під собою реальне фінансове підгрунтя. Треба було заплатити приблизно три пенсії, аби інші дев’ять місяців отримувати пенсію першої групи. Коли пану Олегу це набридло, він зменшив суму подачок і здобув собі лише другу групу, і знову тимчасово. Коли взагалі перестав платити, то нині має третю групу (пожиттєво). Враження у Олега Кородая від подорожей на львівську комісію дуже прикрі. Комусь, каже, хто не має на нозі одного пальця, дають другу групу. А тим, хто без ноги, і без грошей – третю, або численні митарства по львівських шпиталях, які б підтверджували “діагнози”, що їх пишуть самбірські медики. 53-річний Олег Кородай каже, що кожного разу на таких засіданнях МСЕК йому радять йти працювати незважаючи на відсутність ноги. Олег радий би піти до праці, але мало хто з роботодавців готовий брати. Тут люди на двох ногах безробітні. Були ситуації, що працедавці милосердно брали на роботу, але рано чи пізно все закінчувалося відставкою – інвалід є інвалід. Пан Олег пригадав, як одного разу їхав за кордон до сестри, яка вийшла там заміж. Її чоловік повірити не міг, що держава дозволила собі без супроводжуючого випустити за кордон людину без ноги…
Житель Рудок пан Ігор у розмові з нами зазначив, що дуже добре, коли голова ОДА підставляє плече під проблему і завдяки його впливу Герою АТО з осколками у тілі групу інвалідності присвоїли. Але ж не буде Олег Синютка за кожного інваліда, якого ображають, телефонувати куди слід… Більше того, читач вважає, що Олег Михайлович після того мав би придивитися до таких ситуацій і силою влади навести там порядок. Ще один самбірський пан нагадав нам ситуацію багаторічної давності, коли інвалідові без ноги, ветерану УПА, не хотіли присвоювати групи інвалідності. Після нашого виступу у “Високому Замку” лікарі МСЕК прийняли чоловіка у Львові і навіть всі зійшли вниз до машини, якою його привезли, аби не завдати чоловікові трудності з доланням сходинок… Не можемо ж ми писати про кожного інваліда зокрема, який повинен доводити, що інвалід. Ще один пан вважає, що нашою публікацією повинні зацікавитися правоохоронні органи і спробували знайти у діяльності МСЕК корупцію.
Ми розуміємо, що державі було б легше, якби інвалідів не було взагалі, або якби відразу після хвороби помирали – тоді б не треба було пільг та виплат пенсій, тому МСЕК має відсіювати тих, які не хочуть працювати. Але в більшості випадків, судячи з кількості відгуків, тут не про відсіювання йде мова, а про банальну наживу окремої групи людей, які чомусь називаються медиками.
І наостанок. Ми уже переконалися, що наші люди читають одне, а розуміють інше. Після публікації пішли натяки на те, що начебто мова про самбірський МСЕК. Офіційно заявляємо: львівський, а наша Ольга Спаньчак до медичної справи воїна АТО стосунку не має.
Роман ІВАНЧУК.