Лівий рейс?
Водій автобуса, який невідомо як з’явився на маршруті, відмовлявся везти безкоштовно матір загиблого на війні Героя
Минулої п’ятниці зателефонувала заступник голови Самбірської РДА Леся Ленартович і сказала приблизно таке: у нас надзвичайна пригода – маму загиблого бійця виштовхували з маршрутки… Не відразу повірив, бо такого в принципі не мало б бути. Але відразу сам собі і парирував: у нас тепер може бути абсолютно все! Того ж таки дня Леся Ігорівна провела нараду, на яку запросила поліцію, податкову, перевізників і, звичайно ж, маму Героя.
Мама розповідала і знову плакала. В Самборі, коли їхала у Воютичі, сіла в маршрутку. Водій, збираючи гроші, підійшов і до неї. Показала посвідчення родички загиблого, але на водія – чоловіка років п’ятдесяти, документ не справив жодного враження. Хоча, згідно з чинним законодавством, ця категорія є пільговою. Більше того, ми б сказали, святою, бо яким би бідним не був водій, але брати гроші з матерів загиблих Героїв – гріх. Водій закрив двері в салоні, викричався на жінку, потім відчинив і став вимагати, аби пішла геть. Не вийшла, але, за її словами, від сорому готова була провалитися крізь землю – в машині якраз односельці були. Всі її знають. Богу дякувати, заступився водій іншої маршрутки, але того ж рейсу, мовляв, цю людину не чіпай, у неї син загинув… Жінка зізнається, що готова була ті кілька гривень відразу віддати, якби знала, якої ганьби зазнає.
Такі моменти не можуть не обурювати. Ми вже не хочемо говорити банальне: аби той чолов’яга їздив мирними дорогами і гривеники збирав, її син загинув… Треба мати бодай елементарну совість. Не все у житті продається…
Далі під час наради я готовий був вислухати представника нашого АТП, почути прізвище водія і надрукувати у пресі. Натомість нам залишається хіба номер жовтого автобуса (і то нецілий) – 6581… Мати Героя з заплаканими очима просто не розгледіла інших букв… Однак, як розповів на нараді представник АТП Богдан Чопко, машини з таким номером у них нема взагалі. Рейс обслуговує приватний підприємець пан Дуда. Спробували додзвонитися до пана Дуди – не відповідав. А далі стало ще цікавіше. Або пан Дуда попросив когось із власників буса поїздити, чого в принципі не можна робити, бо то є відповідальність за життя пасажирів, або це просто лівий власник маршрутки виїхав самотужки. Але як тоді ліві можуть стартувати у рейс зі станції, допитувалася Леся Ленартович. Цікаво (ми про таке і не здогадувалися), що є власники маршруток, які мають ліцензію на перевезення пасажирів, і можуть у будь-який час виїхати на будь-який рейс під грифом “на замовлення”. Ну, скажімо, селяни якогось зі сіл замовили собі шофера і поїхали з ним на базар. Для такого навіть законні пільги пасажирів нічого не вартують. Може то є той випадок? Та ба, почули про ще одну цікаву деталь з автоперевізницького життя. Щодня виходить з ладу з десяток машин, здебільшого через погані дороги. На їхні місця виїжджають інші, як ми збагнули, невідомо хто. Зрештою, селяни часто скаржаться на те, що водії начебто відмовляються взагалі їздити, навіть коли автівки справні. Їхній аргумент: мало пасажирів, а багато пільговиків, кататися невигідно…
Представник поліції має “пробити” відомий номер лівої автівки через МРЕВ, а районна влада налаштована категорично: знайти чоловіка, який так нахабно повівся з матір’ю Героя, і знайти можливість покарати.
Це, так би мовити, один факт, з приводу якого ми ударили на сполох. Таких, виявляється, є достатньо. Ми знаємо родини всіх Героїв – за прізвищем, за місцем проживання. Давайте окутаємо ці сім’ї своєю увагою. І справа не тільки у якомусь там безкоштовному проїзді, а в усьому… Знаєте, одна справа стояти на колінах біля гробу загиблого Героя і слухати “Пливе кача”, а зовсім інша – допомагати родичам захисників, які не повернулися зі східного фронту. Будьмо людьми…
Роман ПОГОНИЧ.