В Самборі піца через термінал не йде

Як правило, перед Різдвом приїжджає з Києва наш давній приятель, журналіст  Василь Кухар. Погостює у рідному Гуманці, а один день присвячує офісу “Високого Замку”. Зазвичай, бо у гості з порожніми руками не ходять, купує піцу.

Цього разу прийшов без піци, бо, виявляється, в кафе нема терміналу, через який можна було б розрахуватися. Ну, дивак та й годі: ми порадили йому забути про київські звички, бо тут не столиця. Але, каже, у них вже давно і мало не усі працюють тільки з банківськими картками – зручно і надійно. З ситуації ми, певна річ, вийшли, бо готівка знайшлася, але куштуючи піцу, подумали про те, що власникам магазинів та кафе варто переходити на термінали, щоб не виглядати бодай в очах заїжджих з Києва такими собі необтесаними провінціалами. Хоча тут же подумали і про інше: мабуть, у наших крамничках та кафе невигідно розраховуватися картками, бо тоді продавець чи бармен нічого не стирять – таку думку висловив один з наших експертів. Ви собі не думайте, що це не проблема… Недавно мій приятель, який подорожував зі Львова у бік Старого Самбора і дуже любить файні терті пляцки, зателефонував і перепитав: чи можна у цьому придорожньому кафе розрахуватися карточкою. Ще один дивак: там років п’ятдесят не міняється популярне меню, а він хоче термінал…

Роман ІВАНЧУК.