Коли бідних до багатих тулять…
Децентралізація закладає підвалини майбутніх конфліктів?
Минулого тижня відбулася сесія Рудківської міської ради, а точніше сказати, усієї об’єднаної громади. Мали, як твердили соціальні мережі, ділити гроші на місцеві дороги. Активісти-селяни вдарили завчасу на сполох, мовляв, приїжджайте, земляки, під ратушу, будемо домагатися справедливості, оскільки містяни хочуть обманути селян.
Ми не цікавилися активністю громади під стінами владного дому, але наступного дня зателефонували голові громади Івану Лозинському і той повідомив, що обранці знайшли компроміс у цьому непростому питанні. Більше того, за його словами, і торік, і цьогоріч на сільські шляхи вділили більше. Це зрозуміло, бо в Рудках, хоч і є проблеми, але сіл більше. Цей факт з життя окремо взятої громади може й не вартував газетної уваги, бо дорожні проблеми є скрізь, але ми вкотре акцентуємо увагу на тому, що децентралізація, якщо вона відбудеться у такому сенсі, як зараз про неї говорять, то багаті (наприклад, міста) будуть змушені ділитися грішми з біднішими (села). Тобто, отой рудківський феномен, про який кажемо, може бути розповсюджений в майбутньому і на інші громади, коли міста об’єднаються зі селами. Скажімо, об’єднана Самбірська громада: місто має більший економічний потенціал, а відтак і надходжень до бюджету. То де спочатку ремонтувати дороги тими надходженнями: у Самборі, чи у віддаленому селі? А якщо станеться так, що депутатів, обраних від сіл, буде більше, ніж тих, хто з міста? Отож можна прогнозувати такі ж конфлікти, як є нині в Рудках.
З цього приводу (і не тільки) поділився міркуваннями і голова Самбірської районної ради Віталій Кімак. Він так і каже: «У випадку приєднання до багатшої ОТГ існує велика загроза того, що школи понизять в ступені, садочки оптимізують, субвенція на розвиток інфраструктури залишиться в центрі громади, а депутати не матимуть впливу на прийняття рішень. Не важко здогадатися, що у великій громаді і проблем побільшає. А пріоритетом для фінансування завжди будуть більші населені пункти, від яких буде обранців більше. Це не припущення, це мій власний досвід спілкування з громадами у Польщі, Чехії, Австрії та Угорщині. Про це ж кажуть реалії, які існують у нас протягом п’яти років. Не вірите, запитайте у жителів Великої Білини у багатшій ОТГ чи вони щасливіші за жителів Луківської ОТГ (неспроможної за версією так званих «експертів»)». Віталій Кімак переконаний, що не має існувати мінімальної чисельності жителів в ОТГ, головне, щоб люди відчували себе господарями на своїй землі, а не чужинцями і прохачами.
Роман ІВАНЧУК.