Ліміт помочі армії не закінчується
Після однієї поважної імпрези голова Самбірської районної ради, член організації “Волонтери Легіону Свободи Самбірщини” Андрій Бобак, який був за водія у журналістів, перепитав, чи маємо час махнути у Бісковичі, бо там уже відремонтували БТР. Навіть якби не було часу, ми б не відмовилися …
Цей БТР, який пригнали з Нового Калинова, кажуть майстри, більше нагадував гору металобрухту і то не найкращої якості, позаяк техніка стояла у боксі, який постійно підтоплювала вода під час паводків. Тягнув його потужний «Урал», бо ніщо інше не мало б стільки сили. І тягнули більше трьох годин. Усі ремонтні роботи здійснювали бісковицькі майстри під керівництвом Андрія Івановича на фермерській базі Івана Бобака – його батька. Познайомилися ми і з військовими Тарасом Чуликом, Олександром Кучинським, Ігорем Юзвяком, Юрієм Горбаном, які і є членами екіпажу оновленого БТРа, молодими майстрами Ігорем Гольцем, Михайлом Кривішиним. Машина уже не тільки відремонтована, а й випробувана. Випробовував її сам голова райради. А в неділю біля церкви її і освятили місцеві священики з тим, аби, потрапивши на схід, рятувала життя наших хлопців.
Ми, будучи людьми культурними, не посміли у пана Андрія випитувати про вартість ремонту, а сам він не розповідав. Зате розповів цікавий випадок. Хтось із майстрів прийшов до знайомого підприємця за фарбою, щоб БТР зовні по-людськи виглядав. І запитав: а ти вже допомагав цього місяця армії? Підприємець ствердив, що допомагав і ліміт помочі на цей місяць закритий. Приходіть, мовляв, наступного, коли буде знову відкрита лінія помочі. Але ремонтник виявився кмітливішим: ні, каже, фарбу дай зараз, а наступного місяця ліміт уже не відкривай. Майстер переміг! А що вдієш, і з таких нюансів складається волонтерський ремонт техніки на передову.
Роман ІВАНЧУК.