Мер-майданівець оновлює свою молоду команду людьми старшими, які мусять мати волю змінити Самбір

SambirWZ
54

Мер-майданівець оновлює свою молоду команду людьми старшими, які мусять мати волю змінити Самбір

Самбір уже знає, кого міський голова Юрій Гамар хотів би собі у заступники. З гуманітарних питань стане Ігор Несторак, з комунальних – Степан Гнатищак (сенсація – пізніше), а керувати справами міськвиконкому буде Ігор Войтко. Це питання мало опинитися у сесійній залі, але до того діло не дійшло. І хоч цю сесію декларували як позачергову з двома алярмовими бюджетними питаннями, але потім додали ще зо два десятки.

Кворум зібрався такий щедрий, наче мала бути інавгурація самого мера, але очільник чомусь не приходив. В інший день обранці могли б образитися і піти, бо, пам’ятаєте зі студентських часів – навіть професора на лекцію довше 15 хвилин не чекали, але тут – кадрова ситуація… Мер запізнився на годину і не попросив вибачень. Міг би бодай сказати, що вирішував нагальні проблеми життєдіяльності міста… Потім розглянули без особливого ентузіазму з десяток бюджетних питань, а вже після того Юрій Петрович оголосив, що їде до Львова з приводу грошей за сміття.

Того дня, за нашими даними, при оголошенні порядку денного окремі депутати мали заявити, що їм уже не хочеться жити без секретаря, що мер має визначитися з особою “старшого депутата”, що екс-секретар Юрій Дмитришин має щось сказати, але Юрія Любомировича не було. Хтось із депутатів мав би озвучити імовірного претендента на посаду секретаря і, не виключено, Руслана Гнатика. З поміж усіх, як нам видається, найбільш прийнятна нині кандидатура – в скандалах не помічений, до приватизацій чи розкрадань стосунку немає, свого часу добровільно пішов до війська служити і був у зоні АТО. Однак, ніхто з колег не наважився сказати на загал, що їм набридло без секретаря… І після такої заяви про Гнатика його мали б вивісити на сайт міської ради для оглядин. Зрештою, так само мають висіти претенденти на посади заступників.

Отож, про імовірних заступників. Повірте, налаштований лише на позитив, принаймні, так хочу, а от чи вийде – не знаю… Як тільки почув прізвища, пригадав анекдот: «Яким оманливим буває світ», – подумав їжак, коли злазив з кактуса». Оманливість у тому, що Ігор Йосипович, який усе життя був непоганим чиновником, і то на перших ролях, йшов на минулих виборах у мери проти Юрія Гамара. Потім однопартійці з БПП хотіли висунути його у члени виконкому – мер не дав, потім громадські активісти планували підкинути йому трохи роботи – головою громадської ради при виконкомі – і теж марна справа. Пан Несторак як був, так і залишився, представником народного депутата Андрія Лопушанського. Імовірне його представлення може не означати, що Юрій Петрович так дружно живе з Андрієм Ярославовичем, може не означати, що нардеп хоче мати свою людину у ратуші. Радше всього, Ігорю Йосиповичу захотілося конкретнішої роботи. Та й пенсія не за горами…

Імовірний заступник з комунальних питань Степан Гнатищак працював на посаді заступника голови РДА ще за часів Ванівського, Хара чи навіть Паславського. Пішов звідти у зв’язку із зміною влади, потім ще десь працював на керівних посадах і пішов на пенсію. Особисто до цього чоловіка, здається, ніхто претензій не має, окрім одного з громадських активістів з приводу роботи у одній з будівельних організацій. Пан Гнатищак непоганий будівельник, який знається на комунальній сфері. А в керівному складі міста будівельників не так вже й багато. Хоча у ці дні доволі часто питають, звідки він взявся на політичних небосхилах Самбора? Самі питають, самі відповідають: Степан Федорович має за честь бути сусідом впливової на мера родини. Не знаємо, чи то є той вирішальний чинник і аргумент, але якщо, наприклад, я маю за честь жити по-сусідству з колишнім мером Тарасом Копиляком, то це геть не значить, що мав бути у нього в заступниках.

За усіма газетними правилами, абзац про пана Гнатищака ми мали викинути, бо у понеділок під обід (обіцяна сенсація) на сайті міськради замість нього з’явилося нове прізвище – Олександр Буйвал. Теж не з публічних, бо усе життя працював у Службі Безпеки України, на місцевому рівні – на керівних посадах. Вийшов на пенсію. Дехто з обранців, зважаючи на попередній послужний список кандидата, висловив певні міркування, мовляв, людина з органів. Але ж, панове, органи то наші – українські, та й попередні мери Самбора запрошували на роботу працівників Служби. При Михайлу Коту був Іван Мостовий, при Тарасу Копиляку – Юрій Пасько, хоч і недовго.

І нарешті, Ігор Войтко. Ще кілька років тому був у виховній колонії директором школи. Його міг запропонувати мерові ще один «виходець» з в’язниці Василь Бондарець. Люди звідти – загалом непогані працівники. Взяти бодай ще одного «вихованця» колонії, заступника начальника Романа Затварського, який зараз керує СКП «Об’єднане» – працелюбний, порядний. Тут треба таке розуміти: будь-кого у пенітенціарну систему не брали, ці люди мали пройти управлінський вишкіл. Щоправда, прізвище пана Ігоря пов’язують з прізвищем його дружини Любові Войтко, яка колись була заступником мера, а тепер у відділі освіти. Особа, треба сказати, більш публічна, ніж її чоловік. Проте, вважаю, свого авторитету Ігор Войтко досяг сам, принаймні, Войтком був швидше, ніж пані Люба. Чому йде до влади? Ми собі міркуємо: не вік же торгувати у комісійному магазині.

Якщо ці люди прийдуть до ратуші, біди не буде, у всякому випадку, мають за плечима більший досвід, ніж був у міського голови, коли той за одну ніч переселився зі спортзалу до ратуші. Чи буде цим людям комфортно працювати з міським головою? Чесно скажу: не знаю. Якщо Юрій Гамар зумів за неповні два роки майже розгубити ту команду, з якою прийшов, якій довіряв, то чи буде «співмешкати» з тими, хто може прийти, не скаже зараз ніхто. Прихильні до мера обранці висловлюють міркування про те, що нехай би працював з тими, з ким хоче, хоча так було уже на самому початку і нич з цього не вийшло. Ті, які не конче дружать з міським головою, кажуть, що за панів Войтка і Несторака ще можуть проголосувати, про “долю” Олександра Буйвала наразі нічого не можемо сказати, бо його ще не встигли обговорити, як пенсіонера. На нашій пам’яті, у владі працювали пенсіонери, щоправда, не «золотого віку». У принципі, нова команда мера-майданівця не зовсім вписується у «концепцію» молодих реформаторів, які мали волю змінити Самбір. Але і тут нічого дивуватися: нині знайти охочих покерувати стає менше, точніше, стає більше мудрих, які розуміють, що то за тягар і клопіт.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар