Мер не може бути бідним, але мусить бути працелюбним

Традиційно на початку року депутати затверджують своїм очільникам розміри премій, надбавок до зарплати і таке інше, з чого формується достаток керівника.

Міські обранці Самбора без будь-якого ентузіазму чи критики погодилися на усе, що було запропоновано у проєкті рішення, і проголосували за надбавки та премії, оздоровчі, гроші на поліпшення житлових умов. І все це через те, що чудово виконує роботу чи має значні досягнення у царині розвою міста. У проєкті цілий набір таких хвалебних слів… Подібні пишуть за стандартом при усіх мерах, і усі мери усе це отримують.

Інша справа, що надбавки-премії мають корегувати депутати, оцінюючи: заслужив мер, чи не заслужив. У розумінні тих обранців, які тримали минулої сесії кворум, заслужив. Як тільки секретар ради Юрій Дмитришин почав виголошувати проєкт цього рішення, мер Юрій Гамар поспішно вийшов. Це для того, аби присутністю власної персони не тиснути на депутатів, або не бачити й не чути, як вони голосують. Це було благородно з його боку, але зважаючи на настрої сесійної зали, не важко було здогадатися, що критики не буде. Яку реальну суму буде отримувати міський голова, ніхто не казав. Казали про відсотки від посадового окладу. Але якщо комусь цікаво, прочитайте у відкритому доступі в Інтернеті декларацію Юрія Петровича. Скажемо відразу: людина не з бідних – у березні минулого року декларував заробітки: трішки більше 40 тисяч гривень у місяць. Ми не заздримо, але констатуємо: велику зарплату треба дуже щиро відпрацьовувати.

Роман ПОГОНИЧ.