Якщо біля Площі Пам’яті смажать шашлики, то відпочивальників треба відгородити… зеленими туями
На сесії Самбірської міської ради керівниця фінансового відділу Раїса Сас доповідала про доповнення до бюджету. Вона, як правило, не багатослівна, бо «тонни» цифр депутати мають перед собою у проєктах рішень. Більше того, кожну цифру «обсмоктують» з різних боків напередодні, тому під час зібрань лише голосують.
Хоча певну загальну тенденцію ми вловили. Якусь невеличку суму нам передали Дубляни на лікування своїх хворих. Будуть гроші на придбання цифрового рентгенапарату для ЦРЛ, закладають кошти на продовження робіт на стадіоні, певні суми переносять з року минулого у рік нинішній, оскільки деякі роботи були виконані, а ратуша за них ще не оплатила. Це здебільшого гроші за тротуари та ремонти прибудинкових територій… І акурат у той самий час, коли обранці уже готові були дружно сказати «за», Степан Кузьо вніс свої міркування… Йому не подобається уже давно, що, скажімо, фінансові питання розглядає лише бюджетна комісія, а мали б кликати і комісію Івана Мацьківа, освітянську чи медичну, якщо кошти стосуються цих відомств. У чомусь чоловік має рацію, але коли ми перепитали у пана Мацьківа, яку він комісію очолює, той пригадав назву – житлово-комунальна, але там, крім нього, депутати Микола Лозинський та Зіновій Рівняк, які нечасто приходять на сесії, не те, щоб на комісії… Степан Кузьо пробував нагадати колегам, що існують і інші проблеми, наприклад, порятунок будівлі університету чи старої пральні на території музею «Бойківщина», у якої уже провалився дах. Ставить за мету збереження культурної спадщини краю, а відтак треба розробити відповідну програму і фінансувати її. Степан Миколайович сказав, що й центральна площа міста перетворюється у… Далі обірвав думку, видно, не знайшовши потрібного слова, але його, як ми збагнули, різнобарв’я фасадів дратує. А пасувало б виробити якийсь один колір… Зізнався, що водив на ратушу туристів – своїх знайомих, а ті знайшли у своїх телефонах площу Ринок початку дев’ятнадцятого століття, мовляв, придивіться, тоді було гарніше. Потім пан Кузьо заговорив про благоустрій площі Церковної – це в центрі біля храму УГКЦ. Туристи, коли йшли цілувати мощі Святого Валентина, були подивовані негарною територією. А місто, каже пан депутат, ще хоче приваблювати туристів… Чим? Він, Степан Кузьо, зізнався, що просидів на бюджетній комісії чи погоджувальній раді, але так толком і не виступив…
А потім слово взяв мер Юрій Гамар, зазначивши для початку, що Степан Кузьо просто сидів, а всі інші працювали: сварилися, мирилися, потім знову сварилися, але дійшли до логічного кінця. Задав міський голова і риторичне запитання: що ліпше, малювати фасади, марафетити університет, чи за 2 мільйони 800 тисяч купити для лікарні апаратуру, аби людям життя рятувати. Ще раз похвалив себе і свою команду за те, що «не загнали» жодну комунальну будівлю у податкову заставу і понарікав на далеких попередників, які старі будівлі на площі Ринок віддали під титул пам’яток архітектури чи історії. Тепер, аби їх ремонтувати, треба утричі більше грошей, бо це, чи бач, пам’ятка… Мабуть, тодішні очільники міста на початку дев’яностих думали собі, що приїде цьотка з Канади, чи чиновник з Києва і будуть з ентузіазмом відновлювати центр Самбора – ще одна риторика від мера… Тим не менше, пропозиції пана Кузя, аби ще більше не говорив, обранці взяли до уваги і щось та обіцяли… Підняли тему ремонту самбірського моргу. Треба сказати, що за попередньої каденції Тараса Копиляка в цій специфічній установі багато що відремонтували, але не до кінця. Тоді «гуляло» твердження, що хоч це морг, але і там людям має бути приємно полежати… В ратуші згідні, що роботи треба продовжити, але не тільки коштом міста, а й районної влади та ОТГ. А ще чомусь торкнулися території Площі Пам’яті. Просто Іван Мацьків пригадав, що там в одному місці була доріжка з плит. Комунгосп їх забрав, а взамін нічого не постелив… Юрій Гамар додав і свого: там, каже, святе місце, а поруч місцеві мешканці облаштували собі паркинг, зону відпочинку і навіть (!) встановили мангал, смажать шашлики і кушають оковиту. З одного боку, добре, бо мають що смажити, з іншого – зле, бо це ж Площа Пам’яті. Юрій Петрович вирішив, що ту відпочинкову зону треба просто відгородити зеленим «парканом» – висадити туї…
Після того, як все це згадали і «наситилися» обговоренням, проголосували за зміни до бюджету.
Роман ПОГОНИЧ.