Молитовник, старі газети і ліки…

Один самбірський пан, який має сина священика, надав нам цікаву статистику одного з прикордонних сіл. Отець розповідав своєму батькові, що в його селі 47 хат. Коли ходив у часі Йорданський свят з окропленням, то жахнувся: лише у восьми будинках є тато, мама і дитина, у всіх інших – або двоє стареньких, або вже одне… 

ПРИ ЦЬОМУ: на столах у з’їджених грибком дерев’яних оселях неодмінно – молитовник, купа газет і ціла гора медикаментів. І терпкий запах старості: корвалол, прілість, дешеві харчі, дим дров… Отак і гинуть наші села у той час, коли з Києва розповідають про реформи… Нині для того, щоб вижити, хтось один із сім’ї має бути на заробітках – для того, щоб оплатити газ-світло, вчити дітей і лікуватися. При цьому і субсидії не виходять, бо хтось на заробітках… Ще один момент, яким поділилася одна міська пані, яка вирішала на Святвечір поїхати у село, звідки родом її мама, а нині там мешкає тітка… Приїхали, каже, повечеряли, а згодом вирішила навідати подруг свого дитинства. В яку б хату не прийшла, скрізь гарно приймали, але всі ті подруги дитинства виглядають на шістдесятирічних бабусь і глушать самогон, наче мінеральну воду. Дивитися страшно…

…А втім, якщо говорити про демографічну ситуацію, то і сіл не треба. Не знаємо, чи то правда, бо не перевіряли, але так, либонь, і є. За двадцять днів січня у Самборі відбулося 37 похоронів.

Роман ПОГОНИЧ.