Наразі формула така: шістнадцять проти десяти і Трухима, але все може побурикатися

Вчений юрист: «Після присяги партія може свого депутата в дупу поцілувати»

У попередньому спецвипуску ми анонсували списки усіх обраних в ОТГ депутатів, але станом на день підготовки до друку цього номера, офіційних даних по усіх округах ще не було. В Інтернеті «гуляє» всіляка інформація від місцевих рахувальників, проте, вірити їй не дуже хочеться, бо можуть бути похибки. Як от по Самбірській ОТГ: незалежні експерти рахували-рахували, а комісія взяла і вирахувала остаточно. Наразі ми б хотіли дуже похвалити Старосамбірську та Самбірську територіальні виборчі комісії, які упоралися зі своєю місією оперативно.  

ЗВІТУЄМО нині про те, що є. На посаду голови Старосамбірської міської ради претендувало відразу 6 осіб. До фінішу прийшли з такими результатами: Віталій Вовчик – 168 голосів, Степан Куць – 74, Ігор Лешкович – 199, Руслан Пукшин – 211, Тетяна Терлецька – 3076, Ігор Трухим – 4571 голосів. Перемогу святкував Ігор Станіславович разом зі своїм днем народженням минулої п’ятниці.

Він отримав доволі цікавий депутатський корпус. Від політичної партії Рух: Ігор Піхоцький – начальник відділу Державної міграційної служби, Ігор Лазірко – лісник Старосамбірського «Галсільлісу», Роман Лазірко – тимчасово не працюючий, Юрій Качалуп – тимчасово не працюючий, Степан Зачко – пенсіонер, Святослав Горбовий – юрист КП МВУЖКГ м.Старий Самбір, Галина Кізяк – секретар Білицької сільської ради, Ганна Левицька – тимчасово не працює.

Від «Європейської Солідарності» депутатами стали Маряна Юрчак – медсестра ЦРЛ, Андрій Басараб – головний державний інспектор Львівської митниці, Василь Лопушанський – перший заступник директора ПрАТ «Старосамбірський кар’єр», Віктор Гейник – підприємець, Марія Марунчак – фельдшер медичної амбулаторії с. Велика Лінина, Олег Горбовий – медичний директор Старосамбірської ЦРЛ, Микола Москаленко – старший інженер ТзОВ «Самбірське автотранспортне підприємство 14608», Василь Фурдичко – лісник «Старосамбірського лісомисливського господарства».

«Слуга Народу» у Старосамбірській ОТГ буде представлена такими обранцями: Іван Ільків – лікар-дерматолог Старосамбірської ЦРЛ, Василь Солтис – тимчасово не працює, Василь Половчан – лісничий Стар’явського лісництва ДП «Старосамбірське ЛМГ», Оксана Нискогуз – директор НВК села Велика Лінина, Володимир Корольчук – заввідділенням реанімації Старосамбірської ЦРЛ, Андрій Борецький – тимчасово не працює.

І нарешті, від політичної сили «Сила і честь» до влади прийшли Володимир Цегенько – директор ТзОВ «Новий тартак», Ярослав Капериз – підприємець, Ігор Жук – підприємець, Руслан Пупа – тимчасово не працює.

Тепер аналітика. Якщо ми не помиляємося, а ми нечасто помиляємося, то Рух і «Європейська Солідарність» мають, так би мовити, спільне коріння. У всякому випадку, працювали майже поруч, один одного не поборювали. Ну, чого тільки вартує той оригінальний факт, що два рідні брати Святослав (Рух) та Олег (ЄС) Горбові стали депутатами однієї ради, причому очолювали партійні списки. Видається на те, що у фаворитах мали і єдиного імовірного голову ради – Тетяну Терлецьку, яка, проте, на перегонах здобула «срібло». У сумі дві партії, про які йде мова, здобули у сесійній залі старосамбірської «ратуші» 16 крісел. Це багато, зважаючи на те, що всього буде 26 мандатів. Якщо обранці будуть дотримуватися партійної дисципліни, то, не виключено, на початках каденції будуть якщо не опозиціонерами до обраного Ігоря Трухима, то бодай перші пів року будуть впиратися його волі. А може й відразу здадуться… Тому прогнозувати, хто стане секретарем ради, яке політичне середовище висуне свого претендента, теж сказати складно. Радше всього, що час до першої сесії Ігор Станіславович використає для того, аби розбити наразі монолітну спілку Руху та ЄС. Як в одній партії, так і в іншій є люди, які або підлеглі міським структурам, або в силу власної діяльності не захочуть сваритися з паном Трухимом. Зрештою, Ігор Станіславович не з войовничих, хіба би його піарменеджери чогось не наплутали… «Слуг народу» та «Силу і честь», які в меншості, ми відносимо до соратників обраного мера.

Пасувало б щось сказати про партійно-депутатську дисципліну. На початках, коли законодавець писав Виборчий кодекс, то там мала бути норма про імперативний мандат. Це цікавий мандат: якщо депутат раптом перестає слухатися партії, на крилах якої увійшов до влади, то збори партійців можуть його відкликати з сесійної зали раз і на всю каденцію. Натомість приходить наступний за списком. Це справедливо і чесно: не подобається – ґонори в кишеню – і гайда! Однак, ця благородна норма у Закон не увійшла і ми будемо мати те, що мали раніше: депутат оголошує себе неслухняним і не кориться партії, але в сесійну залу приходить. Ми мали ситуації на наших теренах, коли один поважний обранець за одну каденцію кілька разів міняв власні політичні симпатії, а на вибори пішов взагалі з іншого політичного середовища. Або таке: на сесію ходить, але голосує не так, як його однопартійці… Готуючи цю публікацію, ми поцікавилися у кваліфікованого юриста, чи може партія відкликати нечемного. Коментар цитуємо дослівно: «Якщо кандидат в депутати напише заяву, що просить його зареєструвати депутатом і прийме присягу на першій сесії, то тоді партія вже може його в дупу поцілувати». Звучить не зовсім юридично, але абсолютно доступно…

Роман ІВАНЧУК.