Небо навіки стулилося

У Старому Самборі вшанували пам’ять Героя Небесної Сотні Богдана Сольчаника, якому виповнилося б 35 років

Новітні політичні діячі, які прийшли до влади, пробують брати реванш, принижуючи те, за що загинули Герої Небесної Сотні, заявляючи, що треба притягувати до відповідальності учасників Майдану, які начебто створили державний переворот. І в таких координатах нам треба бути і дуже обережними, і дуже настирливими у відстоюванні ідеалів гідності. І жодне ім’я Героя не має бути забутим. Саме тому нам стало дуже приємно, коли дізналися, що у Старому Самборі гідно вшанували пам’ять Богдана Сольчаника, якому у ці дні виповнилося б 35 років…

ЦЕ БУЛА чи не перша смерть, яка прийшла до нас зі столичного майдану. Того дня, коли Богдана везли останньою дорогою, в Самборі було велелюддя. Люди купували лампадки і запалювали вздовж усієї траси. Ми, не знаючи цього хлопчини, просто плакали, як за рідним. У день, коли Богданові виповнилося б 35, велелюддя на цвинтарі у гірському районі було менше. Так воно є, минають роки, приходять інші Герої, але про Богдана завжди нагадуватиме рідна Перша школа, в якій вчився, і пам’ятник на узвишші Старого Самбора. Квіти до могили Богдана Сольчаника поклали заступник голови облдержадміністрації Юрій Бучко та голова Старосамбірської райдержадміністрації Петро Назар, родичі та активісти. Крім того, у вестибюлі Львівської обласної адміністрації встановили присвячений Герою стенд із виставки «Історії життя Героїв Небесної Сотні Львівщини» Музею визвольної боротьби України, що є відділом Львівського історичного музею.

Коли нині говорять, що на Майдані загинув цвіт нації, то мають рацію. Якби не куля снайпера, аж важко подумати, як далеко зайшов би Богдан… Він уже тоді став українським істориком, громадським діячем, викладачем Українського католицького університету у Львові. В обласному центрі, отримавши вищу освіту, згодом проходив докторську програму у Варшаві, готував до захисту дисертацію «Виборчі практики в малому західноукраїнському місті. 1965-2006 роки». Викладав на кафедрі нової та новітньої історії України в УКУ, був активістом Громадянської мережі «ОПОРА».

Влітку 2013 року ініціював проведення під Львівським обласним управлінням міліції акції солідарності з мешканцями Врадіївки, що повстали проти міліцейського свавілля. Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Землі, вболівав за її долю, прагнув добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ’ям та соціальною несправедливістю.

Того страшного і печального 20 лютого 2014 року вранці він загинув на вулиці Інститутській… Снайпер поцілив йому у шию і небо стулилося навіки.

Роман ІВАНЧУК.