Пам’яті Володі Шабанова

Сказати, що ця звістка шокувала – не сказати нічого… Десь на європейських трасах загинув мешканець Самбора, далекобійник Володя Шабанов. 

ЙОГО добре знали в колективі МРЕВ, де він працював, потім у районному відділі освіти… Бачите, як воно життя складається: не потрапив би відділ освіти під скорочення, то може й Володя досі жив би… А так, рятуючись від безробіття, подався на заробітки. Кажуть, був задоволений місцем праці, бо зарплати там – не до наших… Але недовгою була ця радість, ой, недовгою… Ми трохи зналися з Володею, пам’ятаю його ще як артиста відомого колись ансамблю «Пролісок» у Третій школі, де він вчився, до речі, мріяв зібрати усіх вихованців «Проліска» для вечора спогадів… Та й потім не раз стрічалися з ним у різних справах. Особливо тоді, коли розпочалася війна, а Володя став волонтером і приходив, щоб розповісти нашій газеті про своїх однодумців та їхні справи. Завжди усміхнений, щирий, доброзичливий, оптимістичний і впевнений.

Він ніколи не був високопосадовцем, він просто був Людиною… Дуже шкода, що саме таких втрачаємо.

…А знаєте, зовсім недавно він став дідусем, але так і не встиг через заробітчанство хоч раз побачити свою внучку, для якої дідусь Володя буде жити лише у спогадах близьких та рідних, у світлинах і таких ось скупих газетних рядках…

Роман ІВАНЧУК.