Пані Голубка, ви де?
Районне начальство упевнене, що якщо не було співчуття в газеті, то сільський голова жива!
Орховичі, це для тих, хто не знає, на Самбірщині – на краю світу. В’їжджаєте у Рудки з боку райцентру, повертаєте вліво – і до кінця. Туди не так легко добратися по бездоріжжю, тому район не часто балує тамтешніх обивателів своєю увагою. Живуть собі там люди, ну і живуть… Але минулого тижня одразу два керівники району Микола Фрей та Віталій Кімак прибули на територію Никловицької сільради. Формально – для того, щоб подивитися, як у школі вставили вікна за кошти Програми Розвитку ООН.
Попередніх років там взагалі була катастрофа – грілися діти електроприладами, що їх батьки купили, сиділи взимку в одязі – ну, самі розумієте, бардак… Нові пластикові вікна трохи стримали холодні вітри зовні і тепло всередині.
Треба сказати, місцеві люди доволі дружно прийшли на зустріч з чиновниками. Один із них навіть спробував пожартувати: це так, ніби в Самбір приїхав Славко Вакарчук і всі побігли на оглядини. Люди подякували владі за вікна у школі, за газ – у Загір’ї, за замінені електроопори. Може на нинішній лад це звучить трохи дивно, але нарід в глибинці дякує за те, до чого усі інші уже давно звикли. А далі розпочалося те, що голова райради Віталій Кімак назвав діловою та принциповою розмовою з небайдужими селянами. Його приємно вразило те, що прийшли молоді люди, які украй переймаються тим, що їхні села пропадають, загнивають, що мало що робиться. Власне, голос молодих вселяв надію на те, що тут життя не замре… Але розпочали з іншого: чому районне начальство, яке так дружно десантувалося в Орховичах, не привезло на зібрання Никловицького сільського голову. Зі слів селян, їхня головиха Марія Голубка не те, що на ці збори не прибула, хоча мала б, а й на роботу не часто ходить. Ми не знаємо, чи вірити цим словам, чи ні, бо більше хочеться не вірити, але сільрада, зі слів, там закрита, сесії не збираються… Ми всіляке вже чули, але щоб таке – уперше. Та людям видніше… Не рахуємо гроші у чужих владних кишенях, але станом на нині, війти фінансовою долею не ображені, а тому треба зробити так, що виборці бодай не “ябіднічали” районним начальникам про свою лідерку. Вони питали у очільників Самбірщини, чи їхня голова жива-здорова, але керівник РДА Микола Фрей авторитетно засвідчив, що якщо не було некролога у газеті, значить жива… Зрештою, запропонував комусь із селян написати заяву про те, що голова не ходить на роботу, однак ніхто не зголосився. Ну, справді, вимагають неможливого… Сільську владу на цьому зібранні представляла лише одна сільська депутатка, яка віддавна клопочеться газифікацією Загір’я, та районна депутатка Ольга Гусар. Між іншим, місцевий люд просив у районної влади, щоб вона допомагала пані Ользі, позаяк дуже сумлінно відстоює їхні інтереси.
А далі пішла мова про те, що люди хочуть об’єднуватися у спільну Рудківську територіальну громаду, бо самотужки не виживуть. На запитання, хто їм заважає втілити перспективний задум, відповіли: втовкмачують у голови, що поміж ними та центровими Рудками ще лежать Вощанці, а ті, мовляв, до Рудок не спішать, тому Никловицька сільрада залишається відтятою на відкуп сама собі. Віталій Кімак – теоретик та практик децентралізації, переконав громаду у тому, що їхня сільрада намальована у перспективному плані разом з Рудками і Вощанці, яким так само передрікають “шлюб” з Рудками, – не перешкода. Здається, нарід втішився такому повідомленню і буде розпочинати процес з громадських слухань. Тим паче, по секрету Віталій Володимирович нам розповів, що ця місцина може колись стати найбагатшою на усій Самбірщині, бо має на своїй території нафто-газові родовища, а з 1 січня наступного року олігархи, які це добро з-під землі добувають, будуть платити високі ставки ренти. Якщо ж сільрада ні з ким не об’єднається, то рента може кудись поплисти. Так нам сказав керівник району, так ми вам і переказали.
З усього, про що повідомили вам щойно, робимо висновок: громада з кінця району відмовляється визнавати свої села деградованими. І це тішить.
Роман ІВАНЧУК.