Пожежа у забутому університеті –наслідок діяльності колишніх чи безгосподарності нинішніх?
Ніч з п‘ятниці на суботу у Самборі була холодною. А вранці хтось помітив, що димить будівля колишнього університету. Чого і слід було чекати. Добротне колись приміщення останніми роками стало прихистком для бомжів, наркоманів та пияків. Тому й не дивно, що хтось вирішив погрітися, розклавши багаття – принаймні, це називають причиною пожежі. Рятувальники спрацювали оперативно і вогонь приборкали…
Ми не раз писали та й народ не мовчав з приводу того, що нищиться історична будівля, а ми поневолі стаємо свідками безгосподарності. І не тільки ця. Били на сполох з приводу старої податкової у самісінькому центрі Самбора. Нагадували, що у такому ж жалюгідному стані Будинок офіцерів. Місцеві аналітики підрахували, що коли б цю будівлю військовики продали, то можна було б зо два танки для фронту купити… Але в історії з пожежею вражає те, що нинішні звинуватили колишніх у тому, що вигнали університет зі Самбора і вогонь – це наслідок їхньої безгосподарності… Чесно сказати, набридли спекуляції на ці теми. Дехто з колишніх чиновників досі зберігає лист керівництва Дрогобицького педуніверситету про те, що заклад не отримав ліцензії на відділення у Самборі і Трускавці, а тому змушений припинити співпрацю з нашим містом. Був ще один момент. Попередня каденція хотіла підняти університетові орендну плату, але на це сесійне засідання ніхто з університету не прибув – було відчуття, що самбірський філіал їм уже не потрібен: чи то з низькою орендною платою, чи то з високою… Каденція Тараса Копиляка шукала нових господарів. Проте, життя диктувало інші умови – нині діючі заклади з трудом себе утримують, тому не потребують нових площ для науки.
Попередні керівники міста законсервували будівлю, двері опечатали, були вахтери. Але з часом все це зникло і будівля стала ніби нічиєю. Хоча захисники нинішньої ратуші кажуть, що влада мужньо судиться за те, щоб відібрати споруду з податкової застави. Треба сказати, суцільне нищення колишньої військової частини почалося не за попередників, а вже за сучасників – треба вміти берегти майно громади. Погодьтеся, банально на третьому році власного правління містом вішати вину на колишніх.
Роман ІВАНЧУК.